Де Роберті Євген Валентинович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Де Роберті Євген Валентинович

ДЕ РОБЕ́РТІ Євген Валентинович (Де Роберти де ла Серда де Кастро де Кабреро фон дер Танн; 13(25). 12. 1843, с. Козацьке Балт. пов. Поділ. губ., нині Балт. р-ну Одес. обл. – 24. 04(07. 05), за ін. даними – 25. 04(08. 05). 1915, маєток Валентинівка у Старц. пов. Твер. губ., Росія) – російський соціолог і філософ. Закін. Олександрів. ліцей (1862), згодом навч. у Моск., Гайдельбер., Йенському ун-тах (1862–64). За політ. переконанням – ліберал, чл. партії кадетів. Зазнав переслідувань з боку влади, багато років перебував на еміграції у зх.-європ. країнах. Працював у ж. «Revue de la philosophie positive» (від 1868). 1880 у Росії, а 1881 – у Франції видав кн. «Социология», основу якої склали статті, опубл. у періодиці 1876–78. Чл. Париз. соціол. т-ва (1872–74) та Міжнар. ін-ту соціології (від 1903 – віце-президент). 1894–1907 – проф. Нового ун-ту в Брюсселі, водночас 1901–03 – один із засн. і проф. Рос. вищої школи сусп. наук у Парижі; від 1908 – проф. каф. соціології Психоневрол. ін-ту в С.-Петербурзі. Власні погляди визначив як «гіперпозитивізм» чи «неопозитивізм». Об’єкт соціології уявляв як «соціальний психізм», відмін. від індивід. психізму, що постає із вітальних процесів. Соціологію розглядав також і в якості теорії пізнання, призначення якої замінити традиц. філос. гносеологію. Під кінець життя, частково під впливом В. Оствальда, трактував соц. життя як одну з форм універс. енергії.

Пр.: Политико-экономические этю-ды. С.-Петербург, 1869; Sociologie de l’action. Paris, 1908; Новая постановка основных вопросов социологии. Москва, 1909; Социология, ее предмет и современное состояние // Новые идеи в социологии. С.-Петербург, 1913. Сб. 1 (співавт.).

Літ.: B. Verrier. Le positivisme russe et la fondation de la sociologie. Paris, 1934; Кукушкина Е. И. Русская социология ХІХ – начала ХХ в. Москва, 1993; Голосенко И. А. Е. Де Роберти // СОЦИС. 2001. № 2.

Р. В. Руденко

Стаття оновлена: 2007