Дебільність - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дебільність

ДЕБІ́ЛЬНІСТЬ (від лат. debilis – немічний, кволий) – легкий ступінь олігофренії, що характеризується примітивністю суджень і висновків, недостатньою диференційованістю знань, обмеженою здатністю до навчання, низьким рівнем адаптації. У сучас. міжнар. класифікації хвороб застосовують термін «легка розумова відсталість»; про неї свідчать показники коефіцієнта розумового розвитку в діапазоні 50–69. Д. виникає внаслідок орган. ураження ЦНС у пренатал., натал. чи постнатал. періодах. Діти з діагнозом Д. становлять осн. контингент допоміж. шкіл – заг.-осв. навч. закладів для розумово відсталих. Унаслідок недорозвитку вищих псих. функцій у них порушуються складні форми пізнав. діяльності: свідоме засвоєння понять, узагальнених правил, закономірностей, перенесення здобутого досвіду на аналогічні ситуації, встановлення та розуміння часових, простор., причинно-наслідк. зв’язків. Ці недоліки розвитку впливають як на засвоєння знань і вмінь, так і на формування труд. навичок. Зниження рівня інтелекту, особливості емоц.-вольової сфери, недорозвиненість вищих псих. функцій, порушення системи спонукал. мотивів обмежують рівень засвоєння програм заг.-осв. навч. закладу. Дослідж. Л. Виготського, О. Граборова, І. Єременка, М. Певзнера довели, що в умовах спеціально організ. (корекц.) навч. такі діти здатні опанувати елементарні навички письма, читання, рахунку, орієнтуватися в довкіллі, виконувати вимоги вчителя, окремі завдання за мовною інструкцією. Вони досягають достат. рівня розвитку для участі у труд. діяльності, опанування доступ. професії та інтеграції в сусп-во. Іноді слабкість мислення при Д. компенсується доброю мех. пам’яттю, здатністю до наслідування, тому виявити його можливо лише при тривалих спостереженнях та спец. патопсихол. дослідженнях. Характерні риси особи з діагнозом Д. – нездатність стримувати бажання та обмірковувати вчинки, недорозвиненість волі та емоцій, підвищену імпульсивність, навіювання – необхідно враховувати при проведенні експертизи її псих. стану за умови вчинення нею правопорушення.

Літ.: Выготский Л. С. Проблемы психического развития ребенка. Москва, 1956; Певзнер М. С., Лубовский В. И. Динамика развития детей-олигофренов. Москва, 1963; Еременко И. Г. Олигофренопедагогика. К., 1985; Спеціальна педагогіка: Понятійно-термінол. слов. Лг., 2003.

В. В. Золотоверх

Стаття оновлена: 2007