Дебільність
ДЕБІ́ЛЬНІСТЬ (від лат. debilis — немічний, кволий) — легкий ступінь олігофренії, що характеризується примітивністю суджень і висновків, недостатньою диференційованістю знань, обмеженою здатністю до навчання, низьким рівнем адаптації. У сучасній міжнародній класифікації хвороб застосовують термін «легка розумова відсталість» (mild intellectual disability); про неї свідчать показники коефіцієнта розумового розвитку в діапазоні 50–69.
Виникає внаслідок органічного ураження ЦНС у пренатальному, натальному чи постнатальному періодах. Діти з діагнозом Д. становлять основний контингент допоміжних шкіл — загальноосвітніх навчальних закладів для розумово відсталих. Унаслідок недорозвитку вищих психічних функцій у них порушуються складні форми пізнавальної діяльності: свідоме засвоєння понять, узагальнених правил, закономірностей, перенесення здобутого досвіду на аналогічні ситуації, встановлення та розуміння часових, просторових, причинно-наслідкових зв’язків. Ці недоліки розвитку впливають як на засвоєння знань і вмінь, так і на формування трудових навичок. Зниження рівня інтелекту, особливості емоційно-вольової сфери, недорозвиненість вищих психічних функцій, порушення системи спонукальних мотивів обмежують рівень засвоєння програм загальноосвітнього навчального закладу.
Дослідження Л. Виготського, О. Граборова, І. Єременка, М. Певзнера довели, що в умовах спеціально організованого (корекційного) навчання такі діти здатні опанувати елементарні навички письма, читання, рахунку, орієнтуватися в довкіллі, виконувати вимоги вчителя, окремі завдання за мовною інструкцією. Вони досягають достатнього рівня розвитку для участі у трудовій діяльності, опанування доступних професій та інтеграції в суспільство. Іноді слабкість мислення при Д. компенсується доброю механічною пам’яттю, здатністю до наслідування, тому виявити його можливо лише при тривалих спостереженнях та спеціальних патопсихологічних дослідженнях. Характерні риси особи з діагнозом Д. — нездатність стримувати бажання та обмірковувати вчинки, недорозвиненість волі та емоцій, підвищена імпульсивність, навіюваність — необхідно враховувати при проведенні експертизи її психічного стану за умови вчинення нею правопорушення.
Рекомендована література
- Выготский Л. С. Проблемы психического развития ребенка. Москва, 1956;
- Певзнер М. С., Лубовский В. И. Динамика развития детей-олигофренов. Москва, 1963;
- Еременко И. Г. Олигофренопедагогика. К., 1985;
- Спеціальна педагогіка: Понятійно-термінол. слов. Лг., 2003.
Завантажити статтю
