Дехтяр Ілля Якович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дехтяр Ілля Якович

ДЕХТЯ́Р Ілля Якович (26. 02(10. 03). 1912, с. Плисків, нині Погребищен. р-ну Вінн. обл. – 21. 09. 1985, Київ) – матеріалознавець. Батько О. Дехтяра. Канд. фіз.-мат. н. (1939), д-р тех. н. (1955), проф. (1959). Засл. діяч н. і т. УРСР (1982). Премія ім. К. Синельникова АН УРСР (1977). Держ. премія УРСР в галузі н. і т. (1988). Учасник 2-ї світ. війни. Закін. Київ. ун-т (1936), де відтоді й працював. 1939–41 – у Київ. с.-г. ін-ті; 1945–55 – у Лаб., 1955–85 – Ін-ті металофізики АН УРСР (Київ): 1957–85 – зав. відділу електрон. структури й електрон. властивостей. Досліджував дифузію та міцність металів, природу міжатом. зв’язку, електр. будову та електронні властивості впливу недосконалості кристаліч. будови на електр. та магнітні властивості металів і сплавів, позитронну спектроскопію твердих тіл.

Пр.: Диффузия в металлах и сплавах в твердой фазе. Москва, 1960 (співавт.); Электронная структура и электронные свойства переходных металлов и их сплавов. К., 1971 (співавт.); The use of positrons the study of solids // Phys. Reports. 1974. Vol. 9, № 5.

В. Л. Карбівський

Стаття оновлена: 2007