Джавахадзе Вахтанґ Романозович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Джавахадзе Вахтанґ Романозович

ДЖАВАХА́ДЗЕ Вахтанґ Романозович ( 29. 07. 1932, м. Кутаїсі, Грузія) – грузинський поет і перекладач. Закін. Тбіліс. ун-т (1956). Осн. зб.: («Улюблені вітри», 1959), («Вулиці після дощу», 1963), («Тисяча сонць», 1968), («Південь», 1970), («Сьома», 1974), («Березень, квітень, травень», 1977), («Журавлиний трикутник», 1978), («І так далі», 1983), («Я скажу тобі», 1989). Поезія Дж. оригін. за формою, із сильним іронічно-пародій. струменем. Автор худож.-публіцист. книги про Г. Табідзе («Незнайомий», 1988). У перекладі Дж. вийшла зб. віршів літ-р народів СРСР («Лірична мозаїка», 1981). Переклав окремі поезії Лесі Українки («Земля! земля!», «Хто не жив посеред бурі»), В. Сосюри («Любіть Україну»), В. Чумака («Я порву ті вінки»), С. Олійника («Лист малої Оксани до тьоті поетеси»), В. Блакитного, М. Терещенка, П. Усенка, Л. Первомайського, В. Швеця, Я. Шпорти, Г. Бойка та ін. Деякі вірші Д. переклав П. Воронько.

Тв.: укр. перекл. – [Вірші] // Сузір’я. К., 1969. Вип. 3; «Важкі кораблі одягають бронею...» // Донбас. 1969. № 3.

Літ.: Донашвили Т. «И все же я не согласен с Магелланом» // Лит. Грузия. 1979. № 7.

О. П. Синиченко

Стаття оновлена: 2007