Джарилгацька затока - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Джарилгацька затока

ДЖАРИЛГА́ЦЬКА ЗАТО́КА – затока Чорного моря лагунного походження, розташована в межах Причорноморської за- падини. З Пн. і Зх. обмежена корінним берегом, з Пд. – о-вом Джарилгач. На Сх. сполучається з Каркінітською затокою, тут межа її умовна, проходить по лінії мис Джарилгач – мис Джалдихан. Пл. бл. 646 км2, довж. 68 км, шир. 1–16 км. Сх. частина затоки має глиб. до 9 м; зх. – мілководна, глиб. до 4 м (понад 30 % пл. мають глиб. до 1 м), сполучається з відкритим морем вузькою промоїною, яка періодично засипається піском внаслідок згінно-нагінних процесів (амплітуда коливань рівня води сягає 137 см). Переважають пн.-сх. вітри (під час шторму – 20–40 м/сек.). Пн. береги глинисті, місцями піщані, пд. – низькі, піщані, мулисті. У донних відкладах мули з піском, черепашки. Пересічна т-ра води влітку – 23 °С, взимку затока замерзає. Льодостав триває від 1 до 30 діб. Солоність до 17 ‰, біля пн. берегів вода опріснена. На гідрорежим затоки впливає водовідведення із зрошувал. і дренаж. каналів. Флору затоки складають майже 70 видів донних макрофітів (зокрема зостери, рдест гребінчастий), водорості діатомові та харові, понад 40 видів планктонних. У фауні – понад 80 видів зоопланктону (переважають ракоподібні), є 2 види медуз. З риб найчисельніші бичкові, кефалеві, камбалові, голкові. Ссавці представлені 3-ма видами дельфінів: білобочка, афаліна, азовка (усі занес. до Червоної книги України). Дж. з. – водно-болотне угіддя міжнар. значення. Навесні над затокою пролітають понад 100 видів (бл. 1,5 млн особин) водно-болотних птахів: гуси, качки, мартини, кулики, лебеді, останні, як і багато ін. птахів, у теплі зими зимують. Зустрічаються 6 видів безхребетних і 9 видів риб, занес. до Червоної книги України. На березі затоки – дит. курорт та порт м. Скадовськ, курорт смт Лазурне (обидва – Херсон. обл.) та ін. Затока потерпає від підвищення рівня солоності води, евтрофування, забруднення пестицидами і міндобривами, від замулення внаслідок днопоглиблювал. робіт та добування піску, виносу ґрунту зі стічними іригацій. водами тощо.

Літ.: Природа Херсонської області: Фіз.-геогр. нарис. К., 1998; Биоразнообразие Джарылгача: современное состояние и пути сохранения // ВЗ. 2000. Спец. вып.

М. Ф. Бойко

Стаття оновлена: 2007