Джемілєв Мустафа - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Джемілєв Мустафа

ДЖЕМІ́ЛЄВ Мустафа (13. 11. 1943, с. Ай-Серез, нині с. Міжріччя Судац. міськради АР Крим) – громадсько-політичний дiяч, правозахисник. Нар. депутат України (1998–2002, 2002–06, від 2006). Орден князя Ярослава Мудрого 5-го (2001) та 4-го (2003) ступ. Міжнар. премія ім. П. Орлика «За демократизацію українського суспільства» (2001). У 1944 разом із співвітчизниками депортований у Андижан. обл. (Узбекистан). Після закінчення Мірзагул. заг.-осв. школи (нині м. Гулістан) працював на вироб-ві. 1961 приєднався до нац. руху крим. татар за повернення на рідну землю, був одним із засн. у Ташкенті молодіжно-студент. «Спілки кримськотатар. молоді». Від 1962 навч. у Ташкент. iн-ті іригації й механізації с. госп-ва, з якого виключений 1965 за звинуваченнями у націоналізмі та антирад. діяльності (розповсюджував серед кримськотатар. студентів рукописний «Короткий історичний нарис тюркської культури в Криму у ХІІ–ХVІІІ ст.»). У травні 1966 ув’язнений на 1,5 р. за участь у нац. русі та відмову від служби в армії. Після звільнення налагодив зв’язки з моск. правозахисниками, через зарубіж. кореспондентів почав інформувати світ. громадськість про болючі проблеми свого народу. У травні 1969, після арешту правозахисника П. Григоренка, став співзасн. «Ініціативної групи прав людини в СРСР». Наприкінці 1969 як один із найактивніших її чл. заарешт. і позбавлений волі на 3 р. У червні 1974 знову заарешт. і засудж. до 1-го р. позбавлення волі у таборі суворого режиму за звинуваченням в ухиленні від військ. зборів. За три дні до звільнення проти Дж. черг. раз порушена кримінал. справа зі звинуваченням у антидерж. пропаганді, внаслідок чого термін ув’язнення продовжений на 2,5 р. Карався на Далекому Сході у прикордон. таборі суворого режиму «Приморський», кілька разів витримував багатоденні голодування. У грудні 1977 звільнений під нагляд МВС. У лютому 1979 за порушення правил адм. нагляду засланий на 4 р. до Якутії. 1983 разом із дружиною та сином виїхав до Криму, однак через три дні депортований у м. Янгіюль (Ташкент. обл.). У листопаді 1983 заарешт. вшосте за звинуваченням в укладанні та розповсюдженні документів, що компрометують рад. держ. устрій і політ. систему. Дворіч. термін відбував у таборі «Уптар» (Магадан. обл., РФ). Під час остан. судового процесу 24 грудня 1986 під тиском міжнар. громадськості та за особистим клопотанням президента США Р. Рейґана звільнений з ув’язнення (засудж. до 3-х р. позбавлення волі умовно з 5-річ. випробувал. терміном). Від 1989 – у м. Бахчисарай (АР Крим). Один із засн. (1989) і голова (до 1991) Орг-ції кримськотатар. нац. руху, від 1991 – голова Меджлісу кримськотатар. народу, від 1997 – голова Ради представників кримськотатар. народу при Президентові України. У ВР України – чл. (1998–2002, 2002–06), голова підком-ту з питань депортованих народів і нац. меншин (від 2006) Ком-ту з питань прав людини, нац. меншин і міжнац. відносин; чл. депутат. фракції НРУ (1998–2002, 2005–06), «Наша Україна» (2002–05, від 2006). Нині обстоює ідею задоволення нац. інтересів крим. татар у складі незалеж. України, активно протидіє антиукр. політ. силам у Криму. Почес. д-р н. у галузі політології і соціології Сельджуц. ун-ту (м. Конья, 1990), у галузі орг-ції та упр. – Вищого технол. ін-ту м. Гебзе (1998); його ім’ям названі одна з вулиць і парк Анкари та чит. зал Ун-ту м. Кириккале (усі – Туреччина).

Літ.: In Defence of Mustafa Dzemilev: Reza Barahen, Pavel Litvinov, Ralph Schoenman, Martin Sostre. New York, 1976; Шесть дней, судебный процесс И. Габая и М. Джемилева // Белая книга. Нью-Йорк, 1980; P. Grigorenko. Memoirs. New York; London, 1982; Российская Федерация против Мустафы Джемилева. Омский процесс. Апрель 1976. К., 1998; Шестой процесс Мустафы Джемилева. Материалы следствия и запись судебного процесса. 1983–1984 гг., Ташкент. Сф., 2001.

В. М. Басиров

Стаття оновлена: 2007