Джиґарханян Армен Борисович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Джиґарханян Армен Борисович

ДЖИҐАРХАНЯ́Н Армен Борисович (03. 10. 1935, Єреван) – актор. Нар. арт. СРСР (1985). Держ. премії Вірм. РСР (1975, 1979). Закін. Єреван. театр.-худож. ін-т (1958; курс А. Гулакяна). Працював у Єреван. рос. драм. театрі ім. К. Станіславського, 1967–69 – Моск. театрі ім. Ленін. комсомолу, 1969–96 – Моск. драм. театрі ім. В. Маяковського, від 1996 – засн., худож. кер., від 2005 – дир. Моск. драм. театру під кер-вом А. Джиґарханяна. У кіно- і телефільмах зіграв понад 250 ролей. Актор широкого діапазону, майстер перевтілення, більшість його кіногероїв небагатослівні, зосереджені, стримані. Популяр. серед глядачів стали втілені ним ролі штабс-капітана Овечкіна («Нові пригоди невловимих», 1968; «Корона Російської імперії, або Знову невловимі», 1971), пенсіонера Левона Погосяна («Коли наступає вересень», 1976; усі – реж. Е. Кеосаян), комісара Петра Кобозєва («Надзвичайний комісар», 1970, реж. А. Хамраєв), судді Кріґса («Здрастуйте, я ваша тьотя», 1975), Тимофія Степановича Варавки («Життя Клима Самгіна», 1987, 14 серій; обидва – реж. В. Титов), професій. убивці Макса Рішара («Тегеран-43», 1981, реж. О. Алов, В. Наумов), графа Гаука («Рецепт її молодості», 1983, реж. Є. Ґінзбурґ), Менделя Крика («Биндюжник і король», 1989, реж. В. Алеников), Санчо Панси («Дон Кіхот повертається», 1997, реж. В. Ліванов) та ін. Зіграв у стрічках, знятих на Одес. кіностудії худож. фільмів: «Білий вибух» (лейтенант Артем Арсенов; 1970), «Місце зустрічі змінити не можна» («Горбатий» Карпо; 1979, 5 серій; обидві – реж. С. Говорухін), «Поїзд у далекий серпень» (1971, реж. В. Лисенко), «На Дерибасівській гарна погода, або На Брайтон Біч знову йдуть дощі» (Кац; 1992, реж. Л. Гайдай), «Анекдотіада, або Історія Одеси в анекдотах» (1994, 5 серій, реж. М. Кац); а також на Київ. кіностудії худож. фільмів ім. О. Довженка: «Тронка» (Уралов; за мотивами однойм. роману О. Гончара, 1971), «Оповіді про кохання» (за мотивами оповідань А. Чехова, 1980; обидві – реж. А. Войтецький), «Королі і капуста» (за мотивами однойм. роману О’Генрі, 1978, 2 серії, реж. М. Рашеєв), «Снайпер» (за мотивами однойм. детективу Дж.-Г. Чейза, 1991, 2 серії), «Декілька любовних історій» (за новелами Дж. Бокаччо, Ф. Граццині-Ласки, А. Фіренцуоли, 1994; обидві – реж. А. Бенкендорф), «Гра всерйоз» (за мотивами детективу С. Устинова «Хто не сховався…», 1992, реж. А. Іванов). Створив неповторні мультиплікац. характери Вовка («Жив-був Пес» за мотивами укр. нар. казок, 1982, реж. Е. Назаров, студія «Союзмультфільм») та пірата Сільвера («Острів скарбів» за мотивами однойм. роману Р.-Л. Стівенсона, 1988, 2 серії, реж. Д. Черкаський, студія «Київнаукфільм»).

С. О. Плахотнюк

Стаття оновлена: 2007