Джинджиристий Мирослав Ількович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Джинджиристий Мирослав Ількович

ДЖИНДЖИРИ́СТИЙ Мирослав Ількович (12. 12. 1931, с. Настасів Микулинец., нині Терноп. р-ну Терноп. обл.) – режисер. Засл. діяч мист-в України (1998). Навч. у Львів. ун-ті (1949–51), закін. Київ. театр. ін-т (1956; викл. М. Крушельницький). Працював реж. Рівнен. муз.-драм. театру (1956–65), Київ. театру рос. драми ім. Лесі Українки (1965–66). Як кінореж. студії «Укртелефільм» (1966–2002) поставив х/ф «Не судилось» (1966), «У неділю рано зілля копала» (1967), «Циганка Аза» (1968), «Дай серцю волю, заведе в неволю» (1969), «Камінний господар» (1970), «Дума про тебе» (1971), «Чарівна сопілка» (1972), «Івасик-Телесик» (1973); д/ф «Острів Хортиця» (1974), «Бориславські майстри» (1975), «І мене в сім’ї великій…» (1976), «Гуцульський орнамент» (1977), «Олександр Палладін» (1978), «Наталя Ужвій» (1980), «І в будень, і в свято» (1984), «Кривда» (1988), «Зайдіть в їхню хату» (1989), «Батурин», «Осанна» (обидва – 1991), «Розрита могила» (1993), «Спогади про УПА» (1994, співавт. сценарію); муз. фільми «Струни серця» (1983), «Коли пісня тече, як ріка» (1984), «Ділюсь заповітним», «Литовський камерний оркестр» (обидва – 1985); телефільми-концерти «Співає болгарський естрадний колектив» (1968), «Співає Полтавщина» (1969), «Подільські гаївки», «Якби я мала крила орлині» (обидва – 1986), «Весілля на Поділлі» (1987), «У неділю рано музиченька грала» (1988), «Співає Буковина» (1990), «Співає гурт “Соколи”» (1991).

Вистави: «Мораль пані Дульської» Г. Запольської (1956), «Наталка Полтавка» І. Котляревського, «Людина шукає щастя» І. Школьника (обидві – 1957), «Наймичка» І. Карпенка-Карого, «Влада темряви» Л. Толстого, «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці» (усі – 1958), «Циганка Аза» М. Старицького (1961), «Невольник» (1959), «Доки сонце зійде, роса очі виїсть» М. Кропивницького, «Блудний син» Е. Раннета, «Король Лір» В. Шекспіра (усі – 1960), «Дністрові кручі» за Ю. Федьковичем (1962), «У неділю рано зілля копала» за О. Кобилянською, «Рідна мати моя» Ю. Мокрієва (обидві – 1963), «Не називаючи прізвищ» В. Минка, «Чому посміхаються зорі» О. Корнійчука (обидві – 1964).

Ю. О. Беззубенко

Стаття оновлена: 2007