Крюгер-Прахова Анна Авґустівна | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Крюгер-Прахова Анна Авґустівна


Крюгер-Прахова Анна Авґустівна

КРЮ́ГЕР-ПРА́ХОВА Анна Авґустівна (26. 07(07. 08). 1876, м. Сквира, нині Київ. обл. – 29. 09. 1962, Київ) – живописець, педагог. Дружина Миколи, мати Олени, бабуся Олександри Пра­­хових. Чл. СХУ (1936). Навч. у Київ. рисув. школі М. Мурашка, Академії Делеклюза у Парижі (1899), закін. АМ у С.-Пе­­тер­­бурзі (1906; майстерня батал. живопису, викл. П. Ковалевсь­­кий, Ф. Рубо). 1912–20 – викл. Київ. худож. уч-ща, 1924–33 – худож. студії Прахових, 1945–46 – Київ. уч-ща приклад. мист-ва. Брала участь в розписах Володимир. собору у Києві. У рад. час оформляла міста до рев. свят та агітпоїзди. 1921 разом із М. Козиком заснувала студію пластич. мист-в. Персон. вистав­­ки – у Києві (1907, посмертна – 1995). На замовлення Київ. худож. комбінату виконувала копії картин відомих художників. Авторка жанр. полотен, пейзажів і портретів. Одна з найпотужніших художниць-анімалістів України. У творчості К.-П. від­­чутні постімпресіоніст. впливи: якраві, насичені кольори, гра світлотіней, експресив., фактур. мазок; у створенні заг. настрою картини вирішал. роль надавала кольору; у 1920-і рр. повернулася до стриманої манери, у 1930-х рр. – до імпресіоністичного жи­­вопису. Окремі роботи зберігаю­­ться у Київ. музеї рос. мист-ва, Івано-Фр. краєзн. музеї, Черніг. літ.-мемор. музеї-заповіднику М. Коцюбинського, ДТГ (Моск­­ва). Серед учнів – Л. Даценко.

Тв.: акварелі – «Кінь та песик», «Котик і песик» (обидві – 1892), «Каюр з оленями» (1906), «Татарки», «Набереж­­на на острові Капрі», «Купання» (усі – 1910-і рр.); живопис – «На пасовищі» (поч. 20 ст.; 1930-і рр.), «А. Крюгер (Бать­­ко)», «Хлопчик і віслючок» (обидва – 1908), «Ярмарок» (1910-і рр.), «Діти» (1923), «В. Некрасов» (1940-і рр.), «В. Фі­­латов», «В. Пухальський», «Мавзолей Шах-Зінда. Самарканд», «Похмурий день», «Дівчинка-узбечка», «У старому місті. Ташкент», «Ташкент» (усі – 1938).

Літ.: Анна Августовна Крюгер-Пра­­хова (1876–1962): Каталог. К., 2007; Ре­­меняка О. Жінки роду Прахових: об­­разна інтерпретація історії // Сучасне мист-во. 2009. № 6.

Статтю оновлено: 2014