Дзекун Олександр Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дзекун Олександр Іванович

ДЗЕКУ́Н Олександр Іванович (15. 12. 1945, смт Ольгинка, нині Волновас. р-ну Донец. обл.) – режисер, педагог. Нар. арт. РРФСР (1991). Нац. премія України ім. Т. Шевченка (2008). Закін. Ленінгр. ін-т театру, музики та кінематографії (нині С.-Петербург, 1974; викл. О. Му-зіль, В. Еренберґ). Відтоді до 1997 – у Саратов. театрі драми ім. К. Маркса (РФ): від 1982 – гол. реж., від 1991 – худож. кер. Водночас 1976–81 – викл. Саратов. театр. уч-ща. Здійснив постановки вистав «Святая святих» (1976), «Падіння Риму» (1993) Й. Друце, «Жахливі батьки» Ж. Кокто (1977), «Дядечків сон» за Ф. Достоєвським (1979), «Макбет» (1982; усі – Саратов), «Річард ІІІ» (2003, Одеса) В. Шекспіра, «Ревізор» М. Гоголя (1983, Саратов; 1986, Донецьк), «Брате Чичиков!» Н. Садур за М. Гоголем (1987, Саратов; 2001, Київ), «Диваки» М. Горького (1984), «Оптимістична трагедія» В. Вишневського, «Майстер і Маргарита» (обидві – 1986), «Біла гвардія» (1991) за М. Булгаковим, «Жили-були мати й донька» за Ф. Абрамовим (1987; Премія ім. К. Станіславського, 1998; усі – Саратов), «Великий льох» за Т. Шевченком (2003, Черкаси), «Духів день» за Т. Осьмачкою (2004, Київ), «Берестечко» за Л. Костенко (2005, Рівне), «Апостол черні» за О. Кобилянською (Чернівці) «Біс плоті» В. Шевчука (Черкаси; обидві – 2006). Особливість робіт Дз. – відповідність літ. джерелу; виступає перекладачем тексту драм., поет. і прозових творів на мову театру, звідси – багатство і різноманітність партитури. Автор концепції сценіч. першопрочитання творів укр. письменників, зокрема І. Багряного, І. Костецького, Т. Осьмачки, В. Шевчука, М. Матіос.

Літ.: Исмайлова Н. Александр Дзекун в своем репертуаре // Рос. провинция. 1994. № 1; Розанова Е. Перемене участи // Театр. 1999. № 8; Васильєв Є. Перемога над «Берестечком» // Кіно-Театр. 2006. № 1(63); Брюховецька Л. Розширюючи межі театрального вислову // Там само. № 2(64).

Л. І. Брюховецька

Стаття оновлена: 2007