Кравс Антін

КРАВС Антін (23. 11. 1871, містечко Бере­го­мет-над-Сіретом, нині смт Берегомет Вижниц. р-ну Чернів. обл. — 13. 11. 1945, Ві­день) — військовик. Народився у сімʼї нім. колоніста, мати була українкою. Закін. кадет. корпус у Відні (1891). Служив у дис­локованих в Галичи­ні під­роз­ділах австро-угор. ар­­мії, укомплектованих пере­важно українцями. Під час 1-ї світової вій­ни — командир піхот. баталь­йону 58-го Станіслав. полку, 55-го Бережан. полку на рос. й італ. фронтах, під­полковник. У листопаді 1918 вступив на військ. службу в УГА. Командував бо­йовою групою «Хи­рів», від січня 1919 — 8-ю Самбір. бригадою, від квітня того ж ро­ку — 3-м Галиц. корпусом. Від­значився у ході Вовчухів. і Чортків. на­ступал. операцій, отримав зва­н­ня генерал-чотаря Армії УГА. Командир обʼ­єд­наної групи військ Армії УНР та УГА, яка 31 серпня 1919 визволила Київ від більшо­виків, однак від­ступила з міста під тиском білогвард. частин ге­нерала М. Бредова. За це К. і во­яків-галичан гостро роз­критикували деякі діячі Директорії. Однак у своїх спогадах він писав, що отримав наказ С. Петлюри пі­ді­рвати міст через Дні­про і цим самим запобігти на­ступу білогвардійців занадто пізно. Після обʼ­єд­на­н­ня УГА з Червоною армією в лютому 1920 — командир стрілец. бригади 5-ї Хер­­сон. дивізії. У серпні того ж року на чолі загону старшин і стрільців пробився із Поді­л­ля на тер. Чехо-Словач­чини. Пере­бував у та­борі для інтернованих у м-ку Ліберець. Від 1923 мешкав у Від­­­ні. Спів­працював із товариствами колиш. вояків УГА, написав декіль­ка книг, серед яких — «На Україні» (Мюнхен, 1930), «За українську справу» (Л., 1937). У роки 2-ї світової війни — чл. Укр. ген. ради комбатантів. Зі вступом рад. армії до Відня заарешт. органами контр­­розвідки 3-го Укр. фронту, але незабаром звільнений за станом здоровʼя.

Завантажити статтю