Кравців Ігор Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кравців Ігор Іванович

КРАВЦІ́В Ігор Іванович (24. 09. 1938, Хар­ків) – учасник правозахисного ру­ху. Працював на вироб-ві у Хар­кові. 21 червня 1972 заарешт. за звинуваченням у написанні та розповсюдженні влас. і чужих ста­­тей із критикою нац. і зовн. політики КПРС. Домігся ведення поперед. слідства та суду укр. мовою. 13 жовтня 1972 засудж. до 5-ти р. таборів суворого режи­му. Покарання відбував на Ура­лі та у Мордовії (РФ). Під час ув’яз­­нення брав участь в акціях протесту, спрямов. проти свавілля табір. адміністрації, підписував заяви й листи-протести до міжнар. орг-цій і урядових установ. 1974–75 звернувся із заявою до голови Президії ВР СРСР М. Під­­горного щодо встановлення ста­­тусу політв’язня. 1977 звільнений, повернувся до Харкова, тривалий час був безробітним. У груд­ні 1977, січні 1978, вересні 1980 допитаний у справах Л. Лу­­к’я­­нен­­ка, В. Овсієнка, А. Зінченка. Учасник створення (1990), чл. ра­ди (від 1991) УРП.

Літ.: Суд над І. Кравцівим // Сучасність. 1978. Ч. 7/8; Овсієнко В. Світло лю­дей: Мемуари та публіцистика: У 2-х кн. Кн. 2. 2-е вид. Х., 2005.

В. В. Овсієнко

Стаття оновлена: 2014