Дзюдо - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дзюдо

ДЗЮДО́ (від япон. «дзю» – гнучкий, «до» – шлях) – вид єдиноборств. Для перемоги в стійці борець повинен виконати кидок суперника на татамі на спину, у положенні лежачи – больовий на руки чи на задуху прийоми або ж фіксоване утримання (30 сек.). Розвиток Дз. починається зі школи «Кодокан» (від япон. «кодо» – проповідувати правду і «кан» – зустріч), яку заснував 1882 у Токіо Дзиґоро Кано. Серед числен. прийомів видів боротьби дзю-дзюцу, карате, сумо, айкідо та ін. Дзиґоро Кано вибрав найефективніші, виключивши небезпечні для життя захвати й удари, розробив систему кидків і самострахування, склав правила змагань, надавши боротьбі спорт. характеру. 1889 відкрито першу школу Дз. у Франції. 1934 організовано 1-й чемпіонат Європи (м. Дрезден, Німеччина). 1951 засн. Міжнар. федерацію Дз. (Париж; станом на 1998 об’єднувала 175 нац. федерацій). Спочатку змагалися без розподілу на вагові категорії. Перший чемпіонат світу відбувся у Токіо 1956 за участі 31 представника з 21 країни. 1964 Дз. включено до програми 18-х Олімп. ігор (Токіо), де змагалися у 3-х вагових категоріях (до 68 кг, до 80 кг, понад 80 кг) і абсолют. першості. Надалі вагові категорії періодично переглядалися і доповнювалися. У програмі 19-х Олімп. ігор (Мехіко, 1968) змагань з Дз. не було, однак на наступних Іграх (Мюнхен, 1972) виступили понад 130 представників з понад 30 країн. Від 1975 проводять чемпіонати Європи, від 1980 – світу; 1992 до програми Олімп. ігор включено змагання з Дз. серед жінок. На 29-х Олімп. іграх (Пекін, 2008) нагороди з Дз. розігруватимуть у 7-ми вагових категоріях: серед чоловіків до 60, 66, 73, 81, 90, 100 і понад 100 кг та жінок до 48, 52, 57, 63, 70, 78 і понад 78 кг. Понині першість у Дз. тримають япон. борці.

В Україні Дз. розвинулося від 1961 у зв’язку з ухвалою ЦР Спілки спорт. т-в і орг-цій СРСР готувати до 18-х Олімп. ігор збірну команду з Дз. на основі борців самбо. Ст. тренером призначено В. Андреєва. Уже 1962 збірна команда СРСР виступила на чемпіонаті Європи. Тренери з самбо Г. Коновець (Харків), А. Матюшенко (Одеса), І. Прищепа (Дніпропетровськ), Й. Ройтман (Львів) на чолі зі ст. тренером збір. команди України Я. Волощуком (Київ) зробили вагомий внесок у розвиток Дз. в Україні. Серед членів збір. команди СРСР, перших чемпіонів Європи, – представники укр. школи Дз. А. Бондаренко (Берлін, 1964; м. Остенде, Бельгія, 1969; вагова категорія до 80 кг), В. Саунін (м. Лозанна, Швейцарія, 1968; абсолютна першість), В. Хуспиш (Мадрид, 1965) та О. Шуклін (м. Вурбурґ, Нідерланди, 1972; обидва – у команд. першостях). 1969 проведено 1-й (неофіц.) чемпіонат України з Дз. Тоді в Україні відбулися товариські зустрічі зі збір. командами Японії та Франції. Таким чином, укр. школа Дз. стала одним із опорних центрів підготовки до 20-х (Мюнхен, 1972) і 21-х (Монреаль, 1976) Олімп. ігор, де приз. місця посіли А. Новиков (3-є м., вагова категорія до 70 кг), В. Двойников (2-е м., до 80 кг) та С. Новиков (1-е м., понад 93 кг). 1973 засн. Федерацію Дз. СРСР і в грудні того ж року у Києві організовано 1-й офіц. чемпіонат СРСР, серед призерів якого – укр. спортсмени А. Новиков, В. Рухлядєв (до 93 кг; обидва – 1-е м.), С. Мельниченко (до 63 кг), В. Антонов (до 70 кг), О. Рисенков (до 93 кг), С. Новиков (понад 93 кг і в абсолют. першості; усі – 3-є м.). Чемпіонами Європи 1973 (Мадрид) і 1974 (Лондон) в особистому й команд. заліках стали С. Мельниченко та С. Новиков. Срібні нагороди чемпіонату світу 1975 (Відень) здобули В. Двойников (до 70 кг) та С. Новиков (понад 93 кг), вони ж – переможці чемпіонату Європи 1976, що відбувся у Києві. Після цих успіхів частину представників укр. школи Дз. переведено до Москви, зокрема С. Новикова, В. Биченка, М. Жихарева, а тренування спортсменів зосереджено у центрах олімп. підготовки. Остання перемога вихованців укр. школи Дз. в складі збір. команди СРСР – чемпіон Європи 1989 (Гельсинкі) у команд. першості В. Юданов (тренер – Я. Волощук). Після створення нац. Федерації Дз. України (1991) перші успіхи на міжнар. арені належать юним вихованцям: 1-е м. на Європ. іграх кадетів 1993, 3-є м. на Всесвіт. іграх кадетів 1997, 1-е м. чемпіонату Європи 2001 серед юніорів у команд. першостях. Серед дорослих вдало на міжнар. арені першими виступили жінки: Т. Бєляєва стала бронз. призеркою чемпіонату світу 1995 (Токіо) у ваговій категорії до 72 кг. Серед чоловіків – призери чемпіонатів Європи Р. Машуренко (3-ті м. 1995 та 2000 у вагових категоріях до 80 кг та до 90 кг відповідно), І. Чимчиурі (3-ті м. 1997 і 1998, до 73 кг), Р. Мірзалієв (2-е м. 1998, 3-є м. 2001, до 60 кг), Г. Білодід (1-і м. 2001 і 2003, до 73 кг), М. Настуєв (3-є м. 2002, до 66 кг), В. Греков (1-і м. 2002, 2003 і 2007, 3-є м. 2004, до 90 кг). Призери чемпіонатів Європи серед жінок – А. Матросова (3-ті м. 2000, 2002, 2004 і 2005, до 78 кг), М. Прокоф’єва (1-е м. 2004 і 3-є м. 2005, понад 78 кг) та М. Прищепа (3-ті м. 2006 і 2007, до 70 кг). На чемпіонатах світу сріб. призерами стали М. Настуєв (Мюнхен, 2001) та В. Бубон (Каїр, 2005, до 100 кг), бронз. – Є. Сотников (Осака, 2003, понад 100 кг), Г. Білодід та Р. Гонтюк (до 81 кг; обидва – Каїр, 2005). На Олімп. іграх бронз. нагороди вибороли Р. Машуренко (Сідней, 2000) та Р. Гонтюк (Пекін, 2008), срібну – Р. Гонтюк (Афіни, 2004). Крім того, нац. збірна чол. команда України – бронз. призер чемпіонату Європи 2003 (м. Брентфорд, Велика Британія). Від 1997 у Києві проводять міжнар. турніри категорії «А» Європ. союзу Дз. – «Олімпійські надії» та «Тайфун на татамі» (засн. і організатор О. Нагибін). Осн. центри Дз. в Україні – Київ, Донецьк, Дніпропетровськ, Рівне.

Літ.: Матвєєв С. Ф., Волощук Я. І. Боротьба дзюдо. К., 1974; Матвеев С. Ф. Тренировка в дзюдо. К., 1983; Коблев Я. К., Рубанов М. Н., Невзоров В. М. Борьба дзюдо. Москва, 1987; Тищенков И. И., Извеков В. В., Мордов К. И. Женское дзюдо. Саранск, 1988; Путин В. В., Шестаков В. Б., Левицкий А. Г. Дзюдо: История, теория, практика: Учеб.-метод. пособ. Архангельск, 2000.

Я. І. Волощук, О. Г. Нагибін

Стаття оновлена: 2007