Диба Борис Лукич - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Диба Борис Лукич

ДИ́БА Борис Лукич (30. 08. 1920, с. Кашперо-Миколаївка Микол. пов. Херсон. губ., нині Баштан. р-ну Микол. обл. – 11. 09. 1979, Одеса) – скульптор. Чл. СХУ (1960). Учасник 2-ї світ. війни. Закін. Одес. художнє уч-ще (1941; викл. Д. Крайнєв, Л. Мучник, М. Шелюто), навч. у Всесоюз. АМ (Ленінград, нині С.-Петербург, 1946–47; викл. М. Манізер, Г. Теннер). Працював скульптором 1947–48 на Первомай. фарфор. з-ді (с. Пісочне Ярослав. обл., РФ); 1948 – художник г. «Моряк» (Одеса); 1949–58 – на Одес. худож.-вироб. комбінаті. Учасник мист. виставок від 1954. Представник соцреалізму. Автор портретів, монум. пластики, пам’ятників. Окремі роботи зберігаються у Музеї оборони Одеси. Портрет Д. створив Г. Крижевський (1950-і рр.).

Тв.: «В. Ленін у Смольному» (1952), «Саша малює», «Хлопчик» (обидва – 1954), «Т. Шевченко» (1955), «Оборона Одеси», «У засідці» (обидва – 1958), «Українська пісня», «Поет Є. Бандуренко» (обидва – 1960), «М. Ломоносов» (1962, побл. Одес. технол. ін-ту), «М. Фрунзе» (1967, радгосп ім. М. Фрунзе, Одес. обл.), «В. Чапаєв» (1968, колгосп ім. В. Чапаєва, Микол. обл.), «Мати» (1972); погруддя – Л. Луценка (1964), В. Шалайди (1967).

С. Г. Крижевська, Л. М. Данишевська

Стаття оновлена: 2007