ДИВЕРСИФІКА́ЦІЯ (від лат. diversus — різний, від­далений і ficatio — роблю) — створе­н­ня багато­профільного виробництва чи порт­феля цін­них паперів з метою зменше­н­ня ризиків і під­вище­н­ня ефективності господарюючих субʼєктів. Д. виробництва — одночас. роз­виток багатьох не повʼязаних один із одним видів виробництва, роз­шире­н­ня асортименту виробів. Може бути на макро- (роз­виток пріоритет. галузей нар. господарства за рахунок держ. інвестицій або стимулюва­н­ня приват. капіталу з метою посиле­н­ня нац. економіки) та мікро- (одночас. роз­виток не повʼязаних між собою вироб-в у межах одного під­приємства, фірми та ін.) рівнях. На мікрорівні виділяють горизонт. Д. — поповне­н­ня асортименту фірми новими виробами, що можуть викликати інтерес існуючої клієнтури; конгломератну — виробами, які не мають від­ноше­н­ня до ниніш. товарів і ринків фірми; концентричну — виробами, які з тех. або маркетинг. точок зору схожі на існуючі товари фірми; багатогалуз. — намага­н­ня фірми (під­приємства) роз­ширити асортимент товарів для потенц. покупців та ін. Під впливом Д. бізнесу під­приємства із вузькоспеціалізов. пере­творюються у багатогалуз. комплекси (Д. при­скорює по­глина­н­ня раніше незалеж. компаній). Хоча у світ. практиці ві­домі приклади, коли компанії, сконцентров. на одному виді діяльності, досягли знач. успіхів протягом десятиліть без за­стосува­н­ня Д. (це надає також певні організац. і управлін. пере­ваги), остан­нім часом багато компаній у всьому світі використовують Д. у стратегії свого роз­витку з метою уникнути повної фінанс. залежності від особливостей цикліч. роз­витку однієї галузі. Якісно новим явищем в економіці роз­винутих країн та країн, що роз­виваються, є Д. екс­порту — роз­шире­н­ня товар. номенклатури у зовн.-екон. звʼязках, повʼязане з удосконале­н­ням структури екс­порту. Досить специфічне тлумаче­н­ня має термін «Д.» стосовно фінанс. ринку, де його ви­значають як володі­н­ня багатьма ризиковими активами. Д. також є важливим принципом банків. менеджменту, оскільки робить стимули банку сумісними зі стимулами вкладників. Банк може диверсифікувати свій порт­фель позик, тим самим даючи зро­зуміти, що зменшує влас. ризик. Д. майже завжди вигідна для інвестора, не схильного до ризику, — вона зменшує ризик доти, доки доходи на цінні папери не змінюються абсолютно узгоджено (що трапляється винятково рідко). Проте існують також вигоди від спеціалізації у на­дан­ні позик. Банки вимушені балансувати між вигодами і витратами, здійснюючи водночас Д. і спеціалізацію.