Диверсія - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Диверсія

ДИВЕ́РСІЯ (лат. diversio – відхилення) – дії спеціально підготовлених підрозділів (груп) або окремих осіб у тилу противника. Спрямовані на виведення з ладу чи пошкодження шляхом підриву, підпалу або в ін. спосіб підпр-в, доріг, засобів пересування (автомобілі, літаки, кораблі тощо) й ін. матеріал. цінностей; знищення живої сили противника; масові отруєння та поширення епідемій з метою впливу на морально-психол. стан військ і цивіл. населення. Д. також називають дії держави, її спецслужб, радикал. політ. орг-цій і угруповань, що мають на меті дестабілізувати ситуацію в ін. країні (розрізняють інформ., екон., екол., політ. Д.). Згідно з нормами міжнар. права, підривна діяльність спецслужб на тер. ін. країн у мирний час є злочинною. Первісно термін «Д.» використовували на позначення військ. операцій невеликих підрозділів, проведених для дезорієнтації противника та розпорошення його сил. Винахід нових потуж. вибухових речовин (зокрема динаміту) дозволив невеликим групам диверсантів ефективно діяти у тилу противника і завдавати йому знач. втрат. Так, під час франко-прус. війни 1870–71 французи підірвали низку мостів у тилу нім. військ і перервали залізнич. сполучення на 15 днів; вдало застосовували Д. на залізницях та ін. об’єктах бури у ході англо-бурської війни 1899–1902. Д. набули знач. поширення як спосіб ведення зброй. боротьби у роки 1-ї світ. війни та громадян. війни в Іспанії 1936–39 (у складі респ. армії діяли диверсійні групи і загони на чолі з рад. інструкторами). Під час 2-ї світ. війни диверсійні підрозділи створені в арміях усіх воюючих сторін. Оскільки Україна довгий час була ареною ведення актив. бойових дій, на її тер. діяли як нім., так і рад. диверсійні підрозділи. Д. практикували загони УПА і націоналіст. підпілля.

За Кримінал. кодексом України Д. – один із особливо небезпеч. злочинів проти держави, що полягає у вчиненні вибухів, підпалів та ін. дій, спрямованих на масове знищення людей, заподіяння тілес. ушкоджень, зруйнування або пошкодження важливих госп. чи оборон. об’єктів, а також вчинення з цією метою масових отруєнь, поширення епідемій. Його суб’єктами можуть бути громадяни України, іноз. громадяни, особи без громадянства, які досягнули 16-річ. віку; мотивами – ненависть до України, помста, корисливість тощо. Якщо Д. вчинив громадянин України у співпраці з іноз. розвідкою, його дії кваліфікують як державну зраду. За здійснення Д. передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10-ти до 15-ти р. або довічне ув’язнення з конфіскацією майна. Див. також Тероризм.

Літ.: Тимошенко Б. Нові можливості розкриття заказних вбивств, терактів та інших тяжких злочинів. Х., 1997; Біленчук П., Еркенов С., Кофанов А. Транснаціональна злочинність. К., 1999.

П. Д. Біленчук

Стаття оновлена: 2007