Диглосія - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Диглосія

ДИГЛОСІ́Я (від грец. δί(ζ) – двічі і γλῶσσα – мова) – співіснування в суспільстві двох форм однієї мови чи двох мов, які виконують різні функції з обов’язковим атрибутом «високий–низький». Поняття «Д.» увів Ч.-А. Ферґюсон (США). Функціонал. розрізнення мов за відсутності оціноч. фактора недостатньо для виникнення ситуації Д. У стосунках Д. можуть перебувати різні мови (напр., франц. – рос. в аристократ. колах Росії 18 ст.), форми однієї мови (літ. мова – діалект, зокрема нім. літ. мова й швейц.-нім. діалект), стилі мови (напр., книжний – розмовний у теорії трьох «штилів» М. Ломоносова). У чистому вигляді Д. зустрічається рідко; частіше ознаки Д. поєднуються з одномовністю чи двомовністю недиглосій. типу.

Літ.: Ch. A. Ferguson. Diglossia // Word. 1959. Vol. 15, № 4; Белл Р.-Т. Социолингвистика. Цели, методы и проблемы / Пер. с англ. Москва, 1980; Мельничук А. С. Обсуждение проблемы языковой ситуации в Киевской Руси на IX Международном съезде славистов // Изв. АН СССР. Сер. лит-ры и языка. 1984. Т. 43, № 2; Вахтин Н. Б., Головко Е. В. Социолингвистика и социология языка. С.-Петербург, 2004.

Г. В. Воронич

Стаття оновлена: 2007