Дидик Галина Томівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дидик Галина Томівна

ДИ́ДИК Галина Томівна (псевд.: Анна, Молочарка, Тиха; 18. 03. 1912, с. Шибалин, нині Бережан. р-ну Терноп. обл. – 23. 12. 1979, м. Христинівка Черкас. обл., похов. у Бережанах) – учасниця національно-визвольного руху. Бронз. (1945) і Сріб. (1947) Хрести заслуги УГВР. Від 1929 виховувалася у «Пласті», 1934–39 перебувала у складі орг-ції «Союз українок». Закін. укр. г-зію та вчител. семінарію у Бережанах. Протягом 1935–37 працювала у т-ві «Сільський господар» і повіт. кооп. союзі м. Зборів (нині Терноп. обл.). Чл. ОУН від 1935. 24 грудня 1939 заарешт. органами НКВС і ув’язнена у Бережан. тюрмі (під час слідства їй зачитали вирок й імітували розстріл). Звільнена наприкінці 1940, відтоді мешкала (під чужим прізвищем) переважно у Львові, працювала секр. в обл. дит. б-ці, закін. курси медсестер. Під час нім. окупації у своєму помешканні влаштувала конспіративну квартиру, в якій тимчасово перебували М. Лебедь, Д. Мирон, Я. Старух, Д. Маївський. Наприкінці 1942 під загрозою арешту виїхала у Бережани, в січні 1943 – у с. Залісці Збараз. р-ну Терноп. обл. Вчителювала у с.-г. школі, згодом перейшла у підпілля. За дорученням ОУН організувала й у 1944–47 очолювала Укр. Червоний Хрест при УПА на Тернопільщині, після арешту К. Зарицької у 1947–50 очолювала Укр. Червоний Хрест краю. Водночас була зв’язковою Гол. проводу ОУН (від 1944) і Гол. ком-ра УПА Р. Шухевича (від березня 1945), для якого знаходила й обладнувала конспіративні помешкання, зокрема у с. Білогорща (нині у межах Львова), де Р. Шухевич з літніми перервами мешкав 1948–50. За дорученням Гол. ком-ра їздила до Києва, Харкова, Сталіно (нині Донецьк), Полтави, Ялти, Сімферополя, Херсона, Одеси, Кишинева; 1948 і 1949 супроводжувала його у поїздках на лікування до Одеси. Під час штурму криївки енкаведистами 5 березня 1950 встигла попередити Р. Шухевича та розкусила ампулу з отрутою, однак була врятована для катувань і допитів. Протягом слідства, яке закінчилося 18 жовтня 1951, витримала 129 допитів, часто тривалістю 15–16 год. 31 жовтня 1951 особл. трійкою при Мін-ві держ. безпеки СРСР засудж. до 25-ти р. таборів, новою ухвалою від 1 грудня 1951 табори замінені на тюремне ув’язнення. 14 грудня 1951 етапована до Верхньоурал. в’язниці у Челябін. обл., згодом – до Владимир. в’язниці (обидві – РФ). Покарання відбувала разом з ін. зв’язковими Р. Шухевича – К. Зарицькою, Д. Гусяк, О. Ільків. Через протести міжнар. громадськості ухвалою суду від 3 квітня 1969 переведена разом із К. Зарицькою і Д. Гусяк у жін. зону № 6 концтабору суворого режиму ЖХ-385/19 у с-щі Лєсной, звідти – у концтабір ЖХ-385/3-4 у с-щі Барашево Теньгушов. р-ну Мордов. АРСР. Звільнена ухвалою виїзної сесії Верхов. суду Мордов. АРСР від 24 березня 1971 через хворобу серця. У 1972–73 нелегал. мешкала у м. Бібрка (Перемишлян. р-ну Львів. обл.). Після марних спроб прописатися виїхала у м. Христинівка. Працювала у дитсадку, отримувала допомогу від чл. групи «Міжнародна амністія» у ФРН (значну частину пакунків віддавала більш потребуючим). Відмовилась співпрацювати з КДБ і написати «покаянного» листа в обмін на повернення до Бережан і спокійне, забезпечене життя, після чого звільнена з роботи та позбавлена допомоги з-за кордону, неодноразово зазнавала хуліган. нападів. Померла від інфаркту.

Літ.: Терешкун З. У першу річницю смерти Галини Дидик // Шлях перемоги. 1981, 18 січ.; Кук В. Штаб-квартири Головного Командира УПА // Генерал-хорунжий Р. Шухевич: Гол. Ком-р УПА. Л., 2005; Ільків О. Провідник Роман Шухевич і жінка // Роман Шухевич: постать на тлі Воюючої України. Т., 2005; Зайцев Ю. Повстанська доля Галини Дидик // Львів. газ. 2007, 23 берез.

Ю. Д. Зайцев

Стаття оновлена: 2007