Дикий Андрій Арсентійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дикий Андрій Арсентійович

ДИ́КИЙ Андрій Арсентійович (01. 01. 1931, с. Голубівка Перещепин., нині Новомоск. р-ну Дніпроп. обл.) – скульптор. Чл. НСХУ (1970). Закін. Харків. худож. ін-т (1958; викл. Г. Бондаренко, І. Мельгунова, М. Рябінін). Працював у Запоріз. т-ві художників (згодом реорганізовано у худож. фонд). Учасник обл., респ. та міжнар. мист. виставок від 1970. Персон. – у Запоріжжі (1975). Твори на теми війни відзначаються прагненням до драматизму. Із глибоким знанням психології, внутр. світу, відтворенням безпосередності, допитливості подано образи дітей. Окремі роботи зберігаються у Запоріз. краєзнав. музеї.

Тв.: «Кіноактор Арбо», «Колгоспниця» (обидва – 1953), «Смачно», «Маля з книгою» (обидва – 1960), «Голова сільради» (1961), «Цілинникам» (1962, співавт.), «Сталевар» (1963), «Першій Приморській раді» (співавт.; м. Приморськ Запоріз. обл.), «Повернувся» (обидва – 1964), «Ранок» (1965), «Юність» (1966), «Героям підпілля», «Материнство» (обидва – 1967), «Після походів» (1968), «Л. Толстой» (1969), «Лесь Курбас» (1970), «Материнство (Сонечко)», «Т. Шевченко» (обидва – 1973), «І. Балюта», «Весна 1945 року» (обидва – 1975), «О. Вінтер» (1977); пам’ятники – кремлів. курсантам (1980), Т. Шевченку (1990; обидва – Запоріжжя), Ю. Бісноватому (1993), «Символ Запорозького козацтва» (2001); барельєфи – М. Лиходіда (2001), М. Залозного (2003).

Літ.: Довбиш В. Характер митця – характер героя // Индустр. Запорожье. 1975, 9 нояб.; А. А. Дикий: Персон. художня виставка: Каталог. З., 1975.

В. Є. Довбиш

Стаття оновлена: 2007