Дикий Антін Васильович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дикий Антін Васильович

ДИ́КИЙ Антін Васильович (01(14). 08. 1900, с. Андрусівка Олександрій. пов. Херсон. губ., нині Велика Андрусівка Світловод. р-ну Кіровогр. обл. – 31. 12. 1937) – письменник. Учасник воєн. дій 1918–20. Початк. освіту здобув самостійно, навч. у Комуніст. ун-ті ім. Артема (Харків). Дебютував 1924 як поет у г. «Селянська правда». Актив. учасник літ.-громад. життя Харкова, як чл. Спілки селян. письменників «Плуг» від 1925 брав участь в орг-ції літ. гуртків на з-дах від Всеукр. бюро зв’язку пролетар. письменників. Під час літ. дискусії 1925–27 разом з І. Кириленком, Н. Забілою та ін. перейшов з «Плуга» до ВУСПП. Автор зб. поезій «Огонь цвіте» (1927), оповідань «Три сторінки» (1929), «Кирило Стрюк» (1930), «Оповідання» (1932; усі – Харків), п’єси «Сухий закон» (у співавт. з О. Полторацьким; поставлена 1932). Написав спогади «Из истории партизанской борьбы на Черкащине (Воспоминания о 1919 годе)» (ж. «Летопись революции», 1927, № 2). Репресований. Реабіліт. 1959.

Літ.: Лейтес А., Яшек М. Десять років української літератури (1917–1927): У 3 т. Т. 1. [Х.], 1928.

Н. І. Моісеєнко

Стаття оновлена: 2007