ДИ́КИЙ САД — городище епохи фінальної бронзи. Належить до білозер. культури. Знаходиться у центрі істор. ч. Миколаєва на лівому березі р. Інгул (у місці її зли­т­тя з Пд. Бугом). Від­крите 1927 Ф. Камінським, вперше роз­копане у 2-й пол. 1950-х рр. окремим загоном Причорномор. археол. екс­педиції Київ. університету під керівництвом О. Мальованого, від поч. 1990-х рр. дослідж. здійснює археол. екс­педиція істор. факультету Микол. університету (спочатку під керівництвом Ю. Гребен­никова, від 1998 — К. Горбенка). Має форму овалу, витягнутого з Пд. Сх. на Пн. Зх., сучасна пл. — бл. 3 га. Станом на 2006 ви­вчено 20 археол. обʼєктів — вимоїна-рів, госп. яма для зберіга­н­ня зерна, ритуал. пандус, 17 приміщень різного функціонал. при­значе­н­ня, а також роз­початі роз­копки оборон. укріплень цитаделі (рову та муру). Матеріал. культура мешканців пред­ставлена керамікою, виробами з кісток тварин, камʼяними знаря­д­дями праці, метал. виробами. Серед знахідок — горщики, корчаги, зернотерки, дво­сторо­н­ня ливарна форма, казани, рибал. гачок, ножі, кинджали, бронз. браслети. Археол. факти свідчать, що городище було своєрід. центром, який обʼ­єд­нував навколо себе насел. Степового Побуж­жя і ві­ді­гравав значну роль у всій циркумпонтій. ойкумені на межі 2–1 тис. до н. е.