Диктатура - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Диктатура

ДИКТАТУ́РА (лат. dictatura – необмежена влада) – нічим не обмежена політична, економічна та ідеологічна влада у державі або певному регіоні однієї чи кількох осіб, класу, соціальних груп, які у своїх діях спираються на безпосереднє застосування апарату насильства (армії, поліції, карних установ), а також відповідний політичний режим. Ім’я лідера (диктатора) або назва втілюваної ним, кількома особами (дуумвірат, тріумвірат) чи правлячою групою (клан, олігархія, партократія) соц.-політ. ідеї, як правило, характеризують сутність певного різновиду диктатор. правління (цезаризм, абсолютизм, неконституц. монархія, бонапартизм, тоталітаризм та ін.). Д. здебільшого постає у період гострої кризи й боротьби різних соц. сил за владу як наслідок неспроможності наяв. політ. структур ефективно здійснювати упр. сусп-вом, що призводить до його політ. дестабілізації, втрати владою довіри населення. Істор. формами Д. вважають різновиди абсолют. неконституц. монархії (правління Людовика ХІV у Франції, Генріха VIII в Англії, Івана Грозного в Росії та ін.); військ. Д. (латиноамер. режими кін. 19 – поч. 20 ст.); фашист. Д. (Б. Муссоліні в Італії, А. Гітлера у Німеччині); Д. пролетаріату (держ. влада, яку здійснювала у СРСР рад. бюрократія від імені пролетаріату).

Сутність Д. полягає в узурпації на першому етапі її становлення політ. влади з наступ. поширенням панування на всі сфери життєдіяльності сусп-ва. Д. притаманні: відсутність поділу влади, її повна концентрація у руках однієї, кількох чи групи осіб; обмеження демократ. прав і свобод людини й сусп-ва; придушення функціонуючих на демократ. і юрид. засадах політ. і соц. груп й асоц., будь-яких форм громадян. непокори; законодавче закріплення правової основи нового соц. порядку, покликаного насамперед забезпечувати інтереси правлячих сил. Політ. рішення в умовах Д. (базовані переважно на ідеології месіанства) мають агресив., імпульсив., часто невиправдано жорстокий характер; методи політ. і соц. контролю ґрунтуються на силі страху, жорсткій дисципліні, насильстві, спотворенні сусп. та індивідуал. свідомості. Відносну стабільність в умовах Д. забезпечують політика терору і діюча в інтересах правлячого режиму пенітенціарна система. В окремих випадках Д. може бути соціально позитив. явищем, зокрема коли вона встановлена з метою збереження законності й забезпечення громад. порядку; виходу з політ. і соц.-екон. криз; для боротьби із зовн. агресією; припинення громадян. війни та досягнення нац. або міжнар. примирення. У конституціях деяких країн (Франція, Італія) передбачена можливість створення т. зв. конституц. Д.: на певний строк (за юридично визначених обставин) з метою прийняття невідклад. заходів задля відновлення законності й порядку в державі у надзвич. ситуаціях представники виконав. влади отримують диктатор. повноваження. Див. також Авторитаризм, Тоталітаризм, Фашизм.

Літ.: Джилас М. Лицо тоталитаризма / Пер. с сербохорват. Москва, 1992; Арон Р. Демократия и тоталитаризм / Пер. с франц. Москва, 1993; Якушик В. М. Різновиди політичних режимів // Віче. 1995. № 9; Бжезинський З. Велика шахівниця / Пер. з англ. Л.; Ів.-Ф., 2000; Арендт Х. Джерела тоталітаризму / Пер. з англ. К., 2002.

В. П. Горбатенко

Стаття оновлена: 2007