Динник Андрій Леонтійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Динник Андрій Леонтійович

ДИ́ННИК Андрій Леонтійович (06. 03. 1920, с. Кобижча, нині Бобровиц. р-ну Черніг. обл. – 30. 03. 1987, м. Бровари Київ. обл.) – поет. Чл. СПУ (1963). Учасник 2-ї світ. війни. Закін. Київ. політех. ін-т (1949). Працював конструктором на з-ді, у Київ. дирекції радіозв’язку та радіомовлення. Почав друкуватися від 1957. Автор зб. сатири і гумору «Підслухана розмова» (1962), «Ридикюль і Торбина» (1965), «Всім по заслузі» (1970), «За що не люблять» (1974), «Не в тому напрямку» (1976), «Кропива» (1980), «Веселенькі були» (1983), «Складна ситуація» (1985) та ін. Чимало віршів Д. написав за мотивами нар. усмішок. Писав для дітей – зб. «Проста арифметика» (1971), «Іскри з льоду» (1978). Усі зазначені книги видані в Києві.

Літ.: Артемчук І. Смійтеся на здоров’я! // Друг читача. 1984, 30 серп.

П. М. Перебийніс

Стаття оновлена: 2007