Динотерій - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Динотерій

ДИНОТЕ́РІЙ (лат. Dinotherium; від грец. δεινός – страшний, жахливий і υηρίον – звір) – рід вимерлих слоноподібних ссавців, який водився на узбережжях річок і озер у міоценову і пліоценову епохи на терені Євразії й Африки. Об’єднував не менше 5-ти видів: D. giganteum Kaup., D. bawaricum Meyer, D. cuvieri Kaup., D. levius Jourdan, D. gigantissimum Stefanescu i D. hungaricum Ehik. Зовні Д. від сучас. слонів відрізнявся лише формою голови з коротким хоботом і двома бивнями на нижній щелепі, загнутими під прямим кутом донизу. Його череп був сплюснутий у дорсо-вентрал. напрямі і видовжений вперед, у кожній щелепі мав по 10 зубів з двома і трьома загостреними гребнями. Структура зубів і зчленування нижньої щелепи з черепом свідчать, що Д. подрібнював рослинну їжу шляхом чавлення і різання, а не жуванням. Видозмінені різці (бивні) на нижній щелепі використовував для розривання ґрунту і добування розгалуженого соковитого коріння водяних рослин, ймовірно очерету, міцні стопохідні п’ятипалі кінцівки – для ходіння по заболочених ґрунтах і плавання. Довж. тіла дорослих ссавців досягала 5 м, вис. 4 м. Поодинокі кістки і зуби Д. часто знаходять в міоцен. і пліоцен. відкладах пд. України, Молдови, Румунії, Угорщини, Німеччини. 1963 у смт Гусятин Терноп. обл., на лівому березі р. Збруч виявлено скелет D. levius Jourdan (у змонтов. вигляді знаходиться в палеонтол. музеї НАНУ у Києві). Палеонтол. знахідки Д. мають важливе значення для реконструкції фіз.-геогр. умов минулих епох.

Літ.: Свистун В. И. Динотерии Украины. К., 1974; Муха Б. Б. Гребнезубые мастодонты юга Украины и Молдавии // Сб. тр. «Фаунист. комплексы и флора кайнозоя Причерноморья». Кишинев, 1977.

Д. Є. Макаренко

Стаття оновлена: 2007