Диноцерати
ДИНОЦЕРА́ТИ (лат. Dinocerata; від грец. δεινός — страшний, жахливий і лат. keras — ріг) — ряд вимерлих архаїчних копитних ссавців, які існували у палеоценовій і еоценовій епохах палеогенового періоду на теренах Азії і Північної Америки. Походили Д. від давніх плацентар. ссавців. Найбільший представник — диноцерас. Довжина його бл. 4 м, вис. у холці перевищувала 2 м. За зовн. виглядом був подібний до носорога, на верх. частині голови мав 3 пари ріг. Його лобна частина, де знаходився мозок, була вдавлена, корінні зуби дуже відрізнялися від будови зубів усіх рослиноїд. копитних: вони не були пристосовані до перетирання їжі попереч. рухами нижньої щелепи. З верх. щелепи пащі виступали довгі ікла. Давні Д. були стопохідні, пізні — пальцехідні. Водилися побл. водойм, у яких знаходили соковиту рослинну та ін. поживу. На думку дослідників, вимерли внаслідок недосконалої будови зубного апарату і слабкого розвитку головного мозку. Численні рештки скелетів Д. знаходять у палеоцен. і еоцен. відкладах Монголії і Пн. Америки.
Рекомендована література
- Аугуста И., Буриан З. По путям развития жизни. Прага, 1955.
Завантажити статтю
