Диплом - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Диплом

ДИПЛО́М (франц. diplome, від грец. δίпλωμα – лист, документ, складений удвоє) – офіційний документ про закінчення вищого або середнього спеціального навчального закладу, про присудження наукового ступеня; посвідчення, що надає юридичній або фізичній особі право на певну діяльність; нагорода за перемогу або посвідчення про участь у конкурсах, змаганнях, виставках тощо. В античну епоху Д. – документ, текст якого нанесено шляхом вдавлювання гострою паличкою на навоскованих дощечках. У Давньому Римі Д. мав статус посвідки, його, зокрема, видавали відставним солдатам (містили відомості про місце служби та про правові засади надання ветеранам привілеїв). Д. називали також вірчі грамоти, інструкції послам, жалувальні грамоти, будь-які зафіксовані публічно-правові акти. Випускникам серед. спец. закладів (технікуми, коледжі, уч-ща) та ВНЗів (ін-ти, ун-ти, академії) вручають Д. відповідно до їхнього кваліфікац. рівня (молодшого спеціаліста, бакалавра, спеціаліста та магістра) і додаток, що містить перелік дисциплін із підсумк. оцінками і заг. кількістю годин, пройдених практик з підсумк. оцінками і затрач. часом, список підсумк. держ. екзаменів з оцінками, назву випускної кваліфікац. роботи з оцінкою. Особам, які не закін. навч., але успішно склали проміжну атестацію (не менше, ніж за 2 р. навч.), може бути виданий Д. про неповну вищу профес. освіту. У розмов. мовленні Д. називають дослідж. або проект, що виконують для одержання посвідчення про закінчення вищого або серед. спец. навч. закладу. Осіб, які подали свої дипломні проекти до захисту і які перемогли у конкурсах, виставках та ін. змаганнях, називають дипломантами.

В. С. Муха

Стаття оновлена: 2007