Дипломатика - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дипломатика

ДИПЛОМА́ТИКА (франц. diplomatique, від грец. δίпλωμα – лист, документ, складений удвоє) – спеціальна історична дисципліна, що вивчає походження, форму та зміст актових джерел (офіційних і приватних). Деякі науковці відносять до предмета дослідж. Д. взагалі всі документал. джерела. Існує також думка, що Д. – наука формал. аналізу, який застосовують щодо всіх письмових джерел. Практична Д. виникла за середньовіччя і вже у працях гуманістів 15–16 ст., зокрема Л. Валли (1407–57), починає формуватися як наук. дисципліна. Цей процес закінчився у 2-й пол. 17 – на поч. 18 ст. із появою дослідж. Г. Конрінґа (1608–81), Д. ван Папенброка (1628–1714) і особливо Ж. Мабільйона (1632–1707). Подальший розвиток Д. у зарубіж. історіографії пов’язаний з іменами Т. фон Зіккеля (1826–1908) та Ю. фон Фіккера (1826–1902). Знач. внесок у Д. (на укр. матеріалі) зробили І. Крип’якевич, Я. Дашкевич, М. Ковальський та ін. Традиційно Д. вивчала формуляр (комплекс клаузул) документів, у якому виокремлюють три частини у складі кількох компонентів: початк. протокол – інвокація (богослів’я), інтитуляція (вказування особи, від якої походить документ), інскрипція (позначення адресата), салютація (вітання); осн. частина – аренга (преамбула), промульгація (публічне оголошення), нарація (переказ обставин справи), диспозиція (наказ), санкція (заборона порушувати волю видавця документа), короборація (інформація про знаки, що засвідчують документ); заключ. протокол – датум (вказівка на місце й час видачі документа), апрекація (закінчення). Визначення заг. та особл. клаузул, послідовності їх поєднання дає змогу встановити типи формулярів, кожен з яких пов’язаний з конкрет. місцем, часом, видавцем. Велике значення має також аналіз походження різних типів формулярів, їхньої еволюції. Отже, Д. встановлює справжні та підроблені конкретні документи, сприяє розв’язанню багатьох важл. питань вірогідності їхнього змісту.

Літ.: Дашкевич Я. Р. Стан та завдання української дипломатики // Третя респ. наук. конф. з архівознавства та ін. спец. істор. дисциплін. Т. 2. К., 1968; Каштанов С. М. Русская дипломатика. Москва, 1988; Специальные исторические дисциплины: Учеб. пособ. К., 1992.

Ю. А. Мицик

Стаття оновлена: 2007