Дипломатичне представництво - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дипломатичне представництво

ДИПЛОМАТИ́ЧНЕ ПРЕДСТАВНИ́ЦТВО – постійний закордонний орган зовнішніх зносин держави. Залежно від виду Д. п. очолює дипломат. представник відповід. дипломат. класу. Д. п., яке очолює посол, – посольство; Д. п., яке очолює посланник чи повірений у справах, – місія. Цим видам Д. п. відповідають представництва Ватикану – нунціатура та інтернунціатура, які очолюють папські представники – нунцій та інтернунцій (за новим Кодексом каноніч. права від 1983, цю категорію у дипломат. службі Св. Престолу ліквідовано). У практиці низки держав використовують ін. назви Д. п. У деяких наук. концепціях різновидом Д. п. вважають постійне представництво при міжнар. орг-ціях (зокрема місії спостерігачів); на практиці між ними існує чітка відмінність у сферах відносин, порядку акредитування тощо. Обмін Д. п. відбувається за домовленістю між державами про встановлення між ними дипломат. відносин як між рівноправ. суверен. суб’єктами міжнар. права. Порядок призначення глави Д. п. має свої особливості. Під кер-вом глави Д. п. працює дипломат., адм.-тех., обслуговуючий персонал. Правові положення та діяльність Д. п. регламентують Віден. конвенція про дипломат. зносини 1961, двосторонні угоди та внутр. законодавство країни перебування. Функції Д. п. за Віден. конвенцією: а) представництво акредитуючої держави у країні перебування; б) захист у державі перебування інтересів акредитуючої країни та її громадян у межах, що допускаються міжнар. правом; в) ведення переговорів з урядом держави перебування; г) з’ясування всіма закон. засобами умов і подій у країні перебування та повідомлення про них уряду акредитуючої держави; ґ) заохочення друж. відносин між акредитуючою країною й державою перебування та розвиток їхніх взаємовідносин у сфері економіки, культури, науки. Конвенція допускає виконання Д. п. консул. функцій. Положення Віден. конвенції про функції Д. п. мають переважно рамковий характер, їх конкретизація належить до компетенції учасників Конвенції, серед яких і Україна. Відповід. указами Президента України затв. Положення про Д. п. України за кордоном (1992), Положення про торг.-екон. місію у складі Д. п. України за кордоном (1994). Рішення про заснування Д. п. приймає ВР України. Станом на 2008 Україна відкрила Д. п. (посольства) у 80-ти країнах.

В. М. Матвієнко

Стаття оновлена: 2007