Директорія Підкарпатської Русі - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Директорія Підкарпатської Русі

ДИРЕКТО́РІЯ ПІДКАРПА́ТСЬКОЇ РУСІ́ – дорадчий орган з питань мов, шкіл, релігії та місцевого самоуправління. Діяв наприкінці 1919 – на поч. 1920 згідно з положенням «Генерального статуту про організацію та адміністрацію Підкарпатської Русі, приєднаної Паризькою конференцією до Чехо-Словацької Республіки», ухваленим урядом Чехо-Словаччини 7 листопада 1919. До складу Д. П. Р. увійшли: Г. Жаткович (голова), Ю. Бращайко, А. Волошин, Ю. Гаджеґа, К. Прокоп (9 грудня 1919 його замінив Є. Пуза), О. Торонський. Гол. завдання – підготувати законопроекти у справах автономії та подати їх на розгляд сойму. Урядовою мовою проголошена малорус. – рідна мова підкарпат. русинів із етимол. правописом. Згідно зі статутом, у структурі Директорії діяли: «предсідательство и заграничное политичное отделеніе; культурное и школьное отделеніе; религійное, промисловое и торговельное отделеніе; правосудие, земледельное и продовольственное отделеніе; отделеніе администраціи (внутренних дел); финансовое отделеніе». Серед вимог – проголошення автономії, встановлення кордонів, звільнення з-під румун. окупації сх. р-нів, впорядкування грош. системи, проведення земел. реформи, допомога інвалідам та сиротам війни, поліпшення життєвого рівня народу. Вона також вимагала відкликання чеха Я. Брейхи з посади адміністратора краю, висунула ультиматум президентові Чехо-Словаччини Т. Масарику, проігнорований владою. 19 лютого 1920 чл. Д. П. Р. заявили про свою відставку.

Літ.: Нариси історії Закарпаття. Т. 2 (1918–1945). Уж., 1995; Болдижар М. Закарпаття між двома світовими війнами: Мат. до історії сусп.-політ. відносин. Ч. 2. Уж., 1996; Dokumenty o Podkarpatske Rusi. Praha, 1997.

М. М. Вегеш

Стаття оновлена: 2007