Кравцов Петро Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кравцов Петро Іванович

КРАВЦО́В Петро Іванович (1856, Харків – 28. 10. 1928, там само) – музично-громадський діяч, лікар, педагог. Дід Т. Кравцова і Г. Семененко, прадід С. Кравцова. Проф. медицини. Засл. працівник науки й мист-ва (1927). Закін. мед. ф-т Харків. ун-ту (1881). Під час навч. був солістом гімназ. хору під кер-вом А. Литинського. Працю­­вав лікарем у Харків. міській лікарні, брав участь у роботі Харків. мед. т-ва. Згодом був земським лікарем, популяризував гігієн. знан­ня серед селян Харків. губ. Також викладав фізіологію та ана­­томію у фельдшер. школі, читав лекції на вищих пед. курсах, у се­­ред. шко­лах. Брав участь у виста­­вах театрів М. Синельникова й М. Дю­кова. Викладав у драм. школі О. Маслової, неділ. школі X. Алчевської. 1884 з метою популяризації мист-ва серед найбідніших верств насел. заснував у Харкові муз. гурток, який з невеликими перервами проіснував до 1917 й останні 10 р. був центром муз. життя міста. На його базі започатковано т. зв. нар. концерти за участі симф. оркестру, оркестру мандоліністів і балалаєчників, хору, співаків-солістів та інструменталістів. У муз. гуртку К. розпочали твор. шлях співаки М. Алешко, І. Алчевський, А. Боначич, О. Лавров, О. Нестеренко. 1909 поста­вив опери «Фауст» Ш. Ґуно, «Єв­геній Онєгін» П. Чайковського, «Демон» А. Рубінштейна, «Русалка» О. Даргомижського тощо. Керував хором жін. ремісн. школи Харків. т-ва грамотності X. Алчевської, диригував виступами Об’єдн. хору міських г-зій у складі 250-ти співаків у театрі «Муссурі» (Харків). На основі вивчення й узагальнення праць європ. філософів, біологів та психологів, влас. експерим. до­слі­дів щодо впливу окремих звуків і гармоній на людський організм К. розробив автор. ме­тод викладання музики дітям. Після 1917 розгорнув активну діяльність у відділ. сан. освіти Харків. відділу охорони здоров’я, Ком-ті освіт. установ Донец. залізниці, сан. установах Червоної армії. 1918 з ініціативи К. організовано безкоштовні опер­ні класи та дит. оперу (існувала до серед. 20-х рр.). 1922–28 – зав. каф. соц. гігієни Харків. муз.-драм. ін-ту, автор курсів «Біологічні основи музики», «Фі­зіологічні основи міміки», оригін. методики викладання шкіл. співу. Працював на Харків. радіостанції, був чл. харків. філії Т-ва ім. М. Леонтовича, Всерос. т-ва рев. музикантів, друкувався у ж. «Музика – масам». Ім’ям К. названо один із провулків Харкова.

Пр.: Вода и жизнь. 1922; Мир звуков как элемент воспитания. 1922; Горение, как спутник жизни: Популяр­ный очерк из цикла «Человек, познай самого себя». 1926; Как протекает жизнь в человеческом теле: Попу­ляр­ный очерк из цикла «Человек, познай самого себя». 1926; Питание и жизнь. 1927; Как устроен и работает человеческий организм. 2-е изд. 1929; Життя та смерть: Популярний біологічний на­черк. 1929; Збірник біологічних начерків. 1932 (усі – Харків).

Літ.: Коган-Ясный В. Харьков // ВД. 1928. № 5; Михайлова Т. Виховання співаків у Київській консерваторії. К., 1970; Луганська К., Семененко Н. Му­­зична освіта // Історія укр. музики. Т. 3. К., 1990; Берлин В. Врач, музыкант, про­светитель // КЗ. 1990, 10 янв.; Його ж. Запрошення до тайни. X., 1995; Коно­нова О. Музична культура Харкова кінця XVIII – початку XX ст. X., 2004; Михай­личенко О. Освітньо-педагогічні аспекти розвитку української музичної культури другої половини ХІХ – початку ХХ ст. С., 2005; Семененко Н. Династичний вимір Тараса Кравцова // Музика. 2014. № 2.

Н. Ф. Семененко, З. П. Петрова

Статтю оновлено: 2014