Дисертація - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дисертація

ДИСЕРТА́ЦІЯ (лат. dissertatio – дослідження, розвідка, від disserto – досліджую) – кваліфікаційна наукова праця, виконана здобувачем як рукопис чи опублікована монографія на здобуття наукового ступеня кандидата або доктора наук. Підготовлена до захисту Д. повинна містити висунуті здобувачем науково обґрунт. теор. або експерим. результати, наук. положення, що свідчать про його особистий внесок у науку. Д., що має прикладне значення, крім осн. тексту, повинна вміщувати відомості та документи, що підтверджують практ. використання отриманих здобувачем результатів. Теми Д. пов’язують, як правило, з напрямами осн. наук. дослідж. ВНЗів або н.-д. установ і затверджують на вчених радах для кожного здобувача окремо з одночас. призначенням наук. консультанта (в разі підготовки доктор. Д.) чи наук. керівника (кандидат. Д.). Апробація матеріалів Д. на наук. конф., конгресах, симпозіумах, семінарах тощо обов’язкова. Осн. результати Д., що відображають особистий внесок здобувача в науку, обов’язково мають бути опубл. у формах монографії, посібника чи статей у фахових виданнях України або ін. держав. Підготовку та захист Д. в Україні регламентують Положення про підготовку наук.-пед. і наук. кадрів (1999) та Положення про спеціаліз. вчені ради (2000).

Б. І. Андрусишин

Стаття оновлена: 2007