Диспропорції - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Диспропорції

ДИСПРОПО́РЦІЇ – порушення пропорцій у економіці загалом або в її окремих секторах. Мають відтворюв. характер, коли стосуються усього сусп. відтворення або його фаз та екон. підрозділів. Вони можуть також стосуватися окремих галузей, різних сторін і частин сусп. вироб-ва й носити регіон., місц. характер, виникати на окремих підпр-вах. Є результатом неправил. екон. політики, збоїв у дії ринк. механізму, деформації самого екон. устрою; можуть бути наслідком стихій. лиха, неврожаїв, нестачі певних ресурсів тощо. Д. знижують екон. і соц. ефективність нац. економіки, рівень добробуту насел., породжують соц. і політ. протиріччя. Розрізняють заг. і частк. Д. Заг., пов’язані з порушенням пропорційності в усій екон. системі, носять, як правило, довгострок. характер, частк. – локал., короткочасний. Зокрема заг. була Д. між структурою вироб-ва та споживання в індустріал. розвинених країнах, яка найбільш гостро проявилася у 1-й пол. 20 ст. в екон. кризах перевиробництва. Механізмами подолання цієї Д. в остан. третині 20 ст. стали нові форми держ. регулювання, що створили сприятливе екон. середовище, і маркетинг, розвиток якого відбувався у напрямку більшого пристосування структури вироб-ва до структури потреб.

Заг. є Д., що дісталися у спадок економіці України після розпаду СРСР. Виключно високі темпи нагромадження в СРСР знайшли вираження у переважанні зростання вироб-ва засобів вироб-ва над вироб-вом предметів споживання, що надавало антисоц. спрямованість усьому відтворюв. процесу в УРСР. Україна отримала у спадщину й надзвич. енергоєм. пром. комплекс, суттєво змінити структуру якого за роки незалежності виявилося неможливим. Негатив. вплив мають надзвич. висока зовн.-екон. орієнтація та критична залежність нац. економіки від кон’юнктури зовн. ринків, нерац. структура експорту з переважно сировин. характером та низькою питомою вагою продукції з високою часткою доданої вартості. Структурно незбалансований і фінанс. сектор економіки. Низький рівень капіталізації укр. підпр-в і банків не відповідає вимогам політики зростання та структурно-інновац. розбудови нац. економіки; низький рівень розвитку фонд. ринку не дозволяє зробити його ефектив. інструментом мобілізації інвестиц. ресурсів, а відтак і політики екон. зростання. У соц. сфері України має місце кратно занижена вартість одного з осн. вироб. ресурсів – робочої сили, що призводить до низької платоспроможності насел., відсутності стимулів нагромадження капіталу, тех. прогресу. Надмірна диференціація доходів насел. унеможливлює утвердження вагомого прошарку середнього класу та накопичення у зв’язку з цим достатньо високої критич. маси конфліктності сусп-ва, його поляризації. Існуючий рівень тінізації економіки свідчить про існування системи розширеного відтворення тіньових екон. відносин в Україні. Тінізація, що негативно позначилася на всіх сферах сусп. життя, гальмує та викривлює соц.-екон. реформи. Значні масштаби тіньової екон. діяльності суттєво впливають на обсяги і структуру ВВП й спотворюють офіц. дані про стан економіки. Один із найнебезпечніших наслідків розвитку тіньової економіки – зростання корумпованості та криміналізації сусп-ва. Без перегляду регулюючої функції держави відновлення оптимал. пропорцій у структурі ВВП неможливе. Для цього необхідно здійснити науково виважену реформу амортизац. політики, переглянути кількісні оцінки вартості осн. капіталу та методи списання його зношення з тим, щоб споживання осн. капіталу як складова вироб. витрат відповідала дійс. процесам перенесення спожитої вартості фондів на продукт. Це дасть змогу підвищити прибутковість вироб-ва, збільшити доходи бюджету та госп. суб’єктів. Невідклад. завданнями є також податк. реформи й зменшення відповід. навантаження на вироб-во з метою відновити обґрунтов. пропорції між продуктом і заощадженнями, надати імпульсу інвестиц.-відтворюв. діяльності укр. товаровиробників.

Літ.: Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку. 2003; Крючкова І. В. Структурні чинники розвитку економіки України. 2004; Подолець Р. З. Енергетичний баланс України: моделювання і прогнозування. 2007 (усі – Київ).

С. І. Киреєв

Стаття оновлена: 2007