Дичак Володимир Богданович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дичак Володимир Богданович

ДИЧА́К Володимир Богданович (07. 11. 1933, Львів – 24. 09. 2005, там само) – бандурист і педагог. Чл. Нац. спілки кобзарів України (1999). Закін. Львів. ун-т (1968). Гри на бандурі навч. у Ю. Сінгалевича, М. Гребенюк-Онуферко, О. Гасюка. Грав і співав у капелі бандуристів Львів. будинку вчителів (1947–49; кер. О. Гасюк); 1952–53 – інструктор-методист Брюховиц. будинку культури (Львів. обл.). Кер. капели бандуристок «Галичанка» при Львів. клубі працівників торгівлі (1956 капела стала лауреатом Респ. огляду худож. самодіяльності, нагородж. сріб. медаллю; від 1968 – нар. колектив). Заснував 1959 дит. капелу бандуристок «Дзвіночок» при Львів. палаці піонерів (нині зразк. дит. капела при Центрі нар. творчості дітей та юнацтва Галичини). Від 1993 – дир. школи кобзар. мист-ва при Центрі нар. творчості дітей та юнацтва Галичини (Львів), співзасн. капели бандуристів «Гамалія». Автор низки обробок, зокрема «Вітер з гаєм розмовляє» (сл. Т. Шевченка), «Стояла я і слухала весну» (сл. Лесі Українки), «Шкільна прощальна» (сл. В. Проника), влас. творів для бандури («Львівська полька»).

Літ.: Закоханий у пісню (Володимир Дичак) // Жеплинський Б. Кобзарськими стежинами. Л., 2002.

Б. М. Жеплинський

Стаття оновлена: 2007