Диченко Ігор Сергійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Диченко Ігор Сергійович

ДИЧЕ́НКО Ігор Сергійович (19. 12. 1946, Київ) – мистецтвознавець, художник і колекціонер. Чл. НСХУ (1984). Закін. Київ. худож. ін-т (1969). Працював н. с. Центр. держ. архіву-музею літ-ри і мист-ва України, викл. історії мист-ва Київ. хореогр. уч-ща; від 1992 – ст. н. с. Музею історії Києва. Організатор та учасник виставок і мист. акцій від 1970-х рр. Персон. – у Києві (1992, 1997, 1999, 2000, 2002, 2004–05). Засн. 1992 Міжнар. благодій. фонд І. Диченка. Автор дослідж. про творчість визнач. укр. художників, зокрема Г. Нарбута, К. Піскорського, А. Петрицького, М. Бойчука, Л. Лозовського, В. Седляра, О. Богомазова, К. Малевича, В. Касіяна, М. Глущенка, Т. Яблонської, О. Данченка; про особистостей, які вплинули на формування гуманітар. цінностей 20 ст. – О. Вайльда, С. Далі, Ж. Кокто, Ж. Жене, М. Марсо, Р. Віктюка; а також статей про творчість А. Павлової, В. Ніжинського, С. Лифаря, М. Бежара, Л. Якобсона, А. Шекеру, Р. Нурієва, В. Малахова, А. Бєлова, Р. Поклітару. Видав кн. «Євген Лисик» (К., 1978). Колекціонує балетні раритети, твори мист-ва (представлено бл. 300 персоналій), які експонує в Україні та за кордоном. Автор творів на євангел. мотиви. В основі світогляду Д. – індивідуалізм, потяг до вишуканої видовищності, гуманізм.

Тв.: «Голгофа», «Танок» (обидва – 1960-і рр.), «Пієта» (1977), «Оголена в променях» (1978), «Esse homo» (1980-і рр.), «Меркурій із Фортуною» (1981), «Крокуючий Янгол» (1991), «Венеціанський сюжет із червоним манекеном» (2002), «Карнавал із Пріапом та походом волхвів», «Материнство» (обидва – 2003), «Прощання з янголами» (2004), «Виноградна лоза», диптих «Вища якість», «Сон (Пам’яті С. Параджанова)» (усі – 2005); серія «Ні сьогодні, ні завтра, ніколи (Найбільші трагедії ХХ ст.)» (1985–2008).

Літ.: Дорошенко К. Маестро мистецької арлекінади // Політика і культура. 2002. № 1.

О. М. Петрова

Стаття оновлена: 2007