Розмір шрифту

A

Дичко Леся Василівна

ДИЧКО́ Леся Василівна (Людмила; 24. 10. 1939, Київ) — композитор, педагог, музично-громадська діячка. Народний артист України (1995). Член-кореспондент АМУ (2009). Член НСКУ (1965), Нац. всеукр. муз. спілки (1991). Державна премія України імені Тараса Шевченка (1989). Ордени княгині Ольги 3-го ступеня (1999), князя Ярослава Мудрого 5-го ступ. (2009), «За заслуги» 2-го ступеня (2017). 1-а премія огляду творчості молодих композиторів (Москва, 1962, 1969). Премія ім. А. Веделя (2003). Закін. Київську консерваторію (1964; кл. К. Данькевича, Б. Лятошинського), аспірантуру в Москві (1967; кл. М. Пейка). Викл. Київ. пед. (1965–66) і худож. (1972–74) ін­ститутів, водночас — студії при Нац. засл. капелі бандуристів України ім. Г. Майбороди (від 1965); від 1994 — у Нац. муз. академії України (Київ): від 2002 — доцент кафедри композиції. Член Президії правлі­н­ня (1979), секр. (1994) НСКУ. працює в камер., симф., муз.-театр. жанрах. Найбільших успіхів досягла в хоровому, де започаткувала нове образно-смислове спрямува­н­ня і новий під­хід до муз. виражальності. Стиль Д. ви­значає зверне­н­ня до образів нац. історії, нар.-пісен. джерел, культур народів світу. Нар. художня творчість, міфологія, канонічні текс­ти, яскрава жанровість, лірика, драматизм, під­ключе­н­ня позамуз. та геогр. орієнтирів створюють умови для реалізації комплекс. худож. про­грами композитора. На виражал. систему Д. значно вплинула естетика нової фольклор. хвилі — стильового напряму 2-ї пол. 20 ст. Від кін. 80-х рр. важливе місце в її творчості посіла духовна музика — багаточастин­ні літургії на канонічні текс­ти для хору і солістів, твори для голосу й органа.

Додаткові відомості

Основні твори
для симф. оркестру — «Казкова сюїта» (1961), «Веснянки» (1969), «Метаморфози» (1972); балети — «Метаморфози» (1963), «Досвітні вогні» (за однойм. поемою Лесі Українки, 1967), «Катерина Білокур, або Натхнення» (за мотивами творчості художниці, 1983); кантати — «Думка» для сопрано, чол. хору і симф. оркестру (на сл. Т. Шевченка, 1964), «Червона калина» для хору, солістів та інструм. ансамблю (на сл. старовин. пісень, 1968), «Пори року» (1973), «Карпатська» (1974; обидві — на нар. сл.), «Сонячне коло» для дит. хору і симф. оркестру (на сл. Д. Чередниченка, 1975), «Весна» (на сл. Є. Авдієнка), «Барвінок» (на сл. С. Жупанина) для дит. хору і симф. оркестру, «Ода музиці» для сопрано, хору, камер. оркестру й органа (на сл. Б. Олійника; усі — 1980), «Довженкові» для чол. хору й органа (на сл. М. Вінграновського, 1984); романси — «Незгасима зірка» (на сл. М. Рильського, 1965), «Земля моя» (на сл. І. Франка), «Казка» (на сл. В. Коломійця; обидва — 1966), «Енгармонійне», «Пастелі» (обидва — на сл. П. Тичини, 1967); симф. — «Привітання життя» для сопрано, баса і камер. оркестру (на сл. Б.-І. Антонича, 1972), «Вітер революції» (на сл. М. Рильського і П. Тичини, 1976), «Ти починаєшся з очей» (на сл. О. Сердюка, 1994); для фортепіано — поліфонічні варіації «Писанка» (1972), п’єси «Замки Лаури» (1994), цикл «Алькасар... Дзвони Арагону» (1995–2000); ораторії — «І нарекоша ім’я Київ» для солістів, хору та симф. оркестру (на сл. текстів літописів, 1982), «Індія — Лакшмі» для солістів, хору та симф. оркестру (на сл. індій. поетів, 1989); для органа — «Веснянки», «Карпатські фрески» (обидва — 1985), «Закарпатські фрески» (1986); літургії — №1 для однорідного хору (1989–90), № 2 (1990), «Урочиста» (1999) для мішаного хору; опери-ораторії — «Золотослов» для солістів і хору (1992), «Різдзвяне дійство (Вертеп)» для солістів, мішаного хору та ударних (1998; обидві — на нар. сл.); хор. поеми — «Голод–33» (на сл. С. Коломійця, 1993), «Лебеді материнства» (на сл. В. Симоненка, 1996); духовні цикли для солістів та органа — «Благослови, душе моя, Господи», «Отче наш» (обидва — 1995), «Тобі співаємо, Тебе благословимо» (1996), «Хваліте Господа з небес» (1997); хор. концерти — «Краю мій рідний» для солістів і хору (на сл. Б. Олійника і С. Жупанина, 1995–98), «Іспанські фрески» для хору та ударних (1996–2000); зб. «Літургії. Хорові твори» (К., 2004).

Рекомендована література

Іконка PDF Завантажити статтю

Інформація про статтю


Автор:
Статтю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»
Дата останньої редакції статті:
груд. 2017
Том ЕСУ:
7
Дата виходу друком тому:
Тематичний розділ сайту:
Людина
Ключове слово:
композитор
EMUID:ідентифікатор статті на сайті ЕСУ
24435
Вплив статті на популяризацію знань:
загалом:
887
сьогодні:
1
Дані Google (за останні 30 днів):
  • кількість показів у результатах пошуку: 23
  • середня позиція у результатах пошуку: 7
  • переходи на сторінку: 1
  • частка переходів (для позиції 7): 124.2% ★★★★★
Бібліографічний опис:

Дичко Леся Василівна / А. К. Терещенко // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2007, оновл. 2017. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-24435.

Dychko Lesia Vasylivna / A. K. Tereshchenko // Encyclopedia of Modern Ukraine [Online] / Eds. : I. М. Dziuba, A. I. Zhukovsky, M. H. Zhelezniak [et al.] ; National Academy of Sciences of Ukraine, Shevchenko Scientific Society. – Kyiv : The NASU institute of Encyclopedic Research, 2007, upd. 2017. – Available at: https://esu.com.ua/article-24435.

Завантажити бібліографічний опис

Єрмакова
Людина  |  Том 9  |  2009
В. Ф. Шинкарук
Єрошкіна
Людина  |  Том 9  |  2009
С. Л. Шустов
Іваницька
Людина  |  Том 11  |  2025
О. Ю. Шевчук
ВСІ СТАТТІ ЗА АБЕТКОЮ

Нагору нагору