Діалекти української мови - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Діалекти української мови

ДІАЛЕ́КТИ УКРАЇ́НСЬКОЇ МО́ВИ – одна з форм побутування української мови, що існує поряд з літературною мовою, соціолектами (арґо, жарґонами, сленґами). Сукупність діалектів складає укр. діалектну мову. Д. у. м. виявляють близькість між собою в одних ланках структури і відмінності – в інших. Діалектна мова становить таку цілісність, що варіюється у просторі. Цю варіативність зумовлюють неоднакові напрями розвитку одного й того ж мовного явища на різних тер. функціонування, неоднакові впливи сусід. мов, адм.-територ., політ., реліг. розмежування укр. етносу на різних етапах його історії. Кожне мовне явище має свою тер. поширення (ареал). Накладання ареалів різних мовних явищ зумовлює самобутність кожної діалект. зони, говірки. За ступенем структур. близькості між собою у межах діалект. мови виділяють ієрархічно підпорядковані одиниці діалект. поділу різного ступ. узагальнення явищ: говірка – найменша одиниця діалект. поділу, охоплює мовлення одного, рідше – кількох насел. пунктів; у межах говірки відсутні внутр. структурні протиставлення; це реально функціонуюча комунікат. система; говір (або діалект) – одиниця діалект. поділу, яка охоплює кілька близьких за структурою говірок, має незначні протиставлення мовних явищ між говірками, що утворюють говір; це не реально існуюча комунікат. система, а конструкт, який складають типові риси тих говірок, які охоплює говір; наріччя – найбільша одиниця діалект. поділу, яка охоплює близькі за структурою говори; це конструкт вищого порядку, який складають типові риси говорів, що входять до складу наріччя. Сучасну укр. діалектну мову складають три наріччя: північне (або поліське), південно-західне і південно-східне. Значні укр. діалектні масиви знаходяться нині за межами України і зазнають впливу відповід. мовного довкілля у Молдові, Румунії, Словаччині, Польщі, Білорусі, Росії, Боснії і Герцеґовині, Хорватії, Сербії.

Д. у. м. були базою формуван-ня укр. літ. мови на різних етапах історії мови. В основі сучас. укр. літ. мови лежать говори центр.-укр. мовного ареалу, насамперед говори пд.-сх. наріччя зі знач. впливом говорів поділ., волин. (сх. частина), сх.-поліс.; відчутним був вплив ін. діалектів пд.-зх. наріччя. Переселен. пд.-лемків. говір, що функціонує у хорват. і серб. оточенні, ліг в основу літ. мови бачван.-срем. русинів у Сербії. На сучас. етапі розвитку літ. мови діалекти залишаються джерелом розвитку її структури та виражал. можливостей, зокрема худож. і публіцист. стилів.

Літ.: Жилко Ф. Т. Нариси з діалектології української мови. 1966; Українська літературна мова в її взаємодії з територіальними діалектами. 1977; Бевзенко С. П. Українська діалектологія. 1980; Атлас української мови: У 3 т. 1984–2001 (усі – Київ).

П. Ю. Гриценко

Стаття оновлена: 2007