Гудима Андрій Дмитрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гудима Андрій Дмитрович

ГУДИ́МА Андрій Дмитрович (19. 07. 1937, с. Слобода-Носковецька, нині Жмерин. р-ну Вінн. обл.) – письменник, ботанік, еколог. Канд. с.-г. н. (1972). Чл. НСПУ (1977). Обл. літ. премія ім. М. Трублаїні (1968). Закін. Білоцерків. с.-г. ін-т (Київ. обл., 1964), де й працює від 1969 (нині аграр. ун-т): 1978–86 – зав. каф. ботаніки і фізіології рослин, від 1986 – доц. Автор наук.-метод. посібників з фізіології та анатомії рослин. Друкується від 1960. Визначал. риса творчості Г. – оригінал., високохудожнє розкриття укр. нац. характеру. Провідні теми творчості – краса рідної землі, роздуми про Батьківщину та істор. минуле, сенс люд. життя, працю і обов’язок перед сусп-вом. Автор зб. пейзаж., інтим. та громадян. лірики: «Брость» (1969), «Жниво» (1976), «Жайворонкова пора» (1977), «Позиція серця» (1984), «Родиземля» (1987), «Обличчя любові» (1995). Кн. поем «Дзвони над Россю» (1988) – про істор. минуле Білоцерківщини (зокрема повстання під кер-вом К. Косинського, виступ декабристів Черніг. полку). Темат. основа романів у віршах «Устим Кармалюк» (1992; Всеукр. літ. премія ім. М. Коцюбинського, 1994), «Северин Наливайко» (1995), «Клекотіли орли» (1998) та «Сповідь Мазепи» (2003) – героїчна боротьба укр. народу за волю і незалежність. Серед проз. творів – «Чуже весілля» (1985), «Поклонитися любові» (1991), «Солодкі плоди гіркого кореня» (2003). Романи «Кара без вини» (1993; Літ.-мист. премія ім. І. Нечуя-Левицького, 1995) і «Лихо не спить» (2000) – про голодомори в Україні 1932–33 та 1946–47 – склали дилогію «Під знаком біди» (2002). Повісті «Чорне сонце» (1993), «Хресна дорога» (1997; 2000) – про трагедію 2-ї світ. війни та нелегке сьогодення. Усі зазнач. твори Г. опубл. у Києві. Також у доробку письменника ескізи до літ. портрета В. Міняйла «Від ясних зір до квіту папороті», зб. публіцист. роздумів про екологію довкілля і люд. душі «Торкнутись розумом до істин» (Біла Церква, 2004).

Тв.: Вибрані твори: В 2 т. К., 1996; Твори: У 4 т. Біла Церква, 2006.

Літ.: Луків М. Буть агрономом і поетом // ЛУ. 1978, 6 лют.; Грабовський В. Сила прози Андрія Гудими // ЛУ. 2003, 20 лют.

Б. В. Хоменко

Стаття оновлена: 2006