Гудима Віталій Овксентійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гудима Віталій Овксентійович

ГУДИ́МА Віталій Овксентійович (03. 02. 1861, Полтава – 19. 02. 1929, м. Каліш, Польща) – військовий діяч. Генерал-хорунжий Армії УНР. Закін. Моск. кадет. корпус, Чугуїв. піхотне юнкер. уч-ще (1881). Від 1906 – чл. т-ва «Просвіта». Під час 1-ї світ. війни – полковник рос. армії. З утворенням УЦР та проголошенням незалежності України вступив до Армії УНР. Навесні 1918 призначений ком-ром 4-го полку Сірої дивізії. За часів Гетьманату П. Скоропадського у складі дивізії діяв на Чернігівщині. Під час антигетьман. повстання підтримав Директорію, брав участь в обороні пн. кордонів України. Відзначився 1919 у боях за Житомир і Бердичів, 1920 – під час наступу на Київ. Після інтернування Армії УНР у Польщі підвищений у ранзі до генерала-хорунжого, був нач. мобілізац. упр. Військ. мін-ва УНР.

Літ.: Список полковникам по старшинству на 1909 г. С.-Петербург, 1909; Тинченко Я. Українське офіцерство: шляхи скорботи та забуття. 1917–1921 роки. К., 1995; Генералітет укр. визв. змагань.

К. Є. Науменко

Стаття оновлена: 2006