Кравченко Андрій Григорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кравченко Андрій Григорович

КРА́ВЧЕНКО Андрій Григорович (18(30). 11. 1899, х. Сулимин, нині с. Сулимівка Яготин. р-ну Київ. обл. – 18. 10. 1963, Москва) – війсь­ковик. Генерал-полковник танк. військ (1944). Двічі Герой Рад. Со­­юзу (1944, 1945). Учасник воєн. дій 1918–20, рад.-фін. і 2-ї світ. воєн. Держ. та бойові нагороди СРСР і Великої Британії. В армії від 1918. Закін. Полтав. військ. піхотну школу (1923), Військ. ака­­демію ім. М. Фрунзе (1928), Ви­щі академ. курси при Військ. академії Генштабу (1949). Викла­дав тактику на Ленінгр. бронетанк. курсах удосконалення команд. складу (нині С.-Пе­тер­бург, від 1930) і у Саратов. бронетанк. уч-щі (РФ, від 1935), був начшта­бу мотострілец. (1939–40) і танк. (1940–41) дивізій. Командував танк. бригадою (1941–42), 2-м (липень–вересень 1942) і 5-м гвард. (1942–44) танк. корпуса­ми, 6-ю гвард. танк. армією (від 1944). Війська під його команду­ванням у складі Брян., Сталінгр., 1–3 Укр. і Забайкал. фрон­тів бра­­ли участь в оточенні нім. військ побл. м. Сталінград (нині Волгоград, РФ), битві побл. с. Прохорівка Бєлгород. обл., РФ (Кур­ська дуга), відзначилися під час форсування Дніпра та визволен­ня Києва й ін. укр. міст, а також у боях із япон. Квантун. армією у Маньчжурії. Від 1947 – команду­вач бронетанк. і механізов. військ Забайкал. і Прибалт. військ. ок­ру­гів; від 1954 – пом. командувача Далекосх. військ. округу з танк. озброєння. 1955 звільнений у запас за станом здоров’я. У рідному селі встановлено погруддя К. (також діє краєзн. музей його імені), у Києві та Су­­мах – мемор. дошки.

І. І. Чорнобай

Статтю оновлено: 2014