Кравченко Андрій Євгенович
Визначення і загальна характеристика
КРА́ВЧЕНКО Андрій Євгенович (30. 06. 1956, Київ — 22. 11. 2021, там само) — літературознавець. Син Євгена, брат Ігоря Кравченків. Кандидат філологічних наук (1985). Держ. премія України ім. Т. Шевченка (1996). Закін. Київ. пед. інститут (1977). Учителював, викладав у Київ. університеті (1986–91, 2008–11), Київ. театр. інституті (1991–95); водночас — науковий співробітник Інституту літ-ри АНУ (1982–97), ст. н. с. (від 1998); доцент Нац. університету «Києво-Могилян. академія» (1998–2003); завідувач кафедри слов’ян. мов Міжрегіон. академії упр. персоналом (2003–04). Досліджував укр. прозу й драматургію 20 ст., а також питання літ. освіти. Брав участь у створенні навч. посібника «Історія української літератури ХХ ст.» (у 2-х кн., 1995–98), для якого написав розділи «Драматургія», «Літературно-мистецьке життя» та літ. портрети Я. Мамонтова, Є. Гуцала, В. Шевчука, Ю. Щербака, О. Корнійчука. Автор низки статей до підручника «Історія української культури» (у 2-х кн., К., 2011) та посібників з укр. літ-ри для серед. заг.-осв. шкіл.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Художня умовність в українській радянській прозі. К., 1988; Молода українська проза. К., 1990; Драматизм національного стилю: творчість Миколи Куліша. Х., 2012.
Завантажити статтю
Людина 
