Гуйда Михайло Євгенович
ГУ́ЙДА Михайло Євгенович (18. 12. 1955, х. Тихенький Краснодарського краю, РФ) — живописець і педагог. Чоловік О. Полтавець-Гуйди. Народний художник України (2001). Академік АМУ (2001). Національна премія України імені Т. Шевченка (2016). Премія імені І. Огієнка (2000). Лауреат міжнародного фестивалю «Золотий перетин» (Київ, 1996). Золота медаль АМУ (2004). Член НСХУ (1982). Закінчив Київський художній інститут (1982; майстерня В. Шаталіна), де відтоді й працює (нині Нац. академія образотворчого мистецтва і архітектури): викладач кафедри живопису (1982–83, 1986–92), від 1992 — доцент, від 1995 — професор, від 2003 — керівник майстерні станкового живопису. 1983–86 — асистент-стажист кафедри живопису Інституту живопису, скульптури та архітектури у Ленінграді (нині С.-Петербург). 1999–2000 — викладач, від 2000 — почесний професор Чжецзянського педагогічного університету (м. Тінхуа, Китай). 1987–89 — 1-й заступник голови, 1989–92 — голова правління Київської організації СХУ. Від 1982 — учасник мистецьких виставок. Персональні — у Києві (1988, 1990–93, 1995–99), Римі, Турині (Італія), Фільдерштадті (Німеччина), Варшаві, Битомі (Польща), Піттсбурзі (США), Кіото (Японія), Шанхаї, Ханчжоу (обидва — Китай). Основні галузі — живопис та графіка. Створює станкові історичні картини, портрети, пейзажі, натюрморти. Творчість характеризується пошуком виразних пластичних форм, оригінального кольоровирішення теми, співзвучності природи й емоційного стану героїв. Стилістичний напрям — постмодернізм. Роботи зберігаються в НХМ, ДТГ (Москва), музеях Японії, Китаю, Румунії. Автор статті «Нотатки про класичний китайський живопис» // «Мистецькі обріїʼ2001–02: Альманах» (К., 2003).
Додаткові відомості
- Основні твори
- «На-гора!» (1980), «У степах під Херсоном» (1982), «Перший полковий», «Тиша» (обидва — 1983), «Коліївщина» (1986), «Поминання» (1987), «Весна» (1989), «Сон біля моря» (1990), «Гра ангелів», «Великдень» (обидва — 1992), цикл «Кримські пейзажі» (1992–97), «Дитинство», «Мелодія» (обидва — 1993), «Український пейзаж» (1994), диптих «Благовіщення» (1995), «Жінка з Кіото», «Сімейний портрет у східному вбранні» (обидва — 1998), «Поминання» (1999), «Зустріч І. Мазепи з Карлом ХІІ» (2001), «Свято ліхтарів» (2003), «Кубанське весілля» (2004); портрети — Н. Полтавець (1984), Б. Бенюка (1995), Р. Недашківської (1999), С. Ротару (2002), Л. Авраменко (2005).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
.jpg)
Людина 
