Гук Лідія Іларіонівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гук Лідія Іларіонівна

ГУК Лідія Іларіонівна (28. 10. 1938, с. Сенча Лохвиц. р-ну Полтав. обл.) – громадська діячка. Закін. Київ. мед. ін-т (1967). Відтоді працювала сан. лікарем СЕС м. Скадовськ (Херсон. обл.). Під час навч. в ін-ті неодноразово ходила до парткому й деканату з вимогою виконувати постанову міністра про викладання укр. мовою, 1966 виступила за відкритий суд над заарешт. у серпні 1965 студентом Я. Геричем. Брала участь у студент. різдвяній ватазі, яка заколядувала 300 разів для буд-ва пам’ятника В. Симоненку. Входила в коло шістдесятників, зокрема у Клубі творчої молоді спілкувалася з Н. Світличною, А. Горською, О. Мешко, Г. Севрук, Л. Семикіною, О. Шевченком, розповсюджувала літ-ру самвидаву. У лютому 1972 КДБ провів обшук і вилучив 2 мішки літ-ри. Г. опротестувала обшук Прокурору УРСР, у березні звернулася з листом до ЦК КПУ про незаконні вилучення і заявила, що Україні слід провести українізацію, зупинену в 1930-х рр. Після числен. допитів Г. у грудні 1972 заарештували. У лютому 1973 засудж. до 1 р. ув’язнення у таборі заг. режиму. Покарання відбувала у м. Дніпродзержинськ (Дніпроп. обл.). Унаслідок числен. зборів, мітингів 1988 разом з лікарем О. Білинською ініціювала створення екол. т-ва «Джарилгач». Посприяла наданню Скадов. мед. зоні статусу курорту заг.-держ. значення. Брала участь у створенні НРУ. Створила й очолює рай. осередок Сусп. служби України, який організовує допомогу дітям-сиротам, пенсіонерам тощо.

В. В. Овсієнко

Стаття оновлена: 2006