Гула Євген Петрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гула Євген Петрович

ГУ́ЛА Євген Петрович (03. 02. 1945, с. Тисовець Ряшів. воєводства, Польща) – живописець і графік. Чл. НСХУ (2000). Закін. Київ. худож. ін-т (1979; викл. В. Виродова-Готьє, І. Ковтонюк, В. Сингаївський). Від 1986 – викл., доц. каф. рисунку та живопису Київ. ун-ту технологій та дизайну; за сумісн. 1990–94 – ст. викл. каф. графіки у Київ. політех. ін-ті. Учасник всеукр., всесоюз. та зарубіж. мист. виставок від 1980. Персон. – у Києві (1988, 1991, 1993, 2003), Білій Церкві (1994), Віллінсафені та Євері (Німеччина, 1998), Кошаліні (Польща, 1999), Мюнхені (2000), Слупську (Польща, 2002). Автор монум. розписів храму в с. Уличне Дрогоб. р-ну Львів. обл. (1981), соборі св. Петра і Павла у Сімферополі (1992); камер. творів, істор. і темат. полотен, портретів, натюрмортів. Віртуозно володіє прийомами олій. живопису, графіч. техніками (пастеллю, аквареллю, темперою, монотипією). Роботи зберігаються у Білоцерків. краєзнав. музеї.

Тв.: «Козацькі думи» (1986), «Пам’яті М. Бойчука» (1989), «Відродження», «Т. Шевченко» (обидва – 1990), «Воскресіння» (1992), «Бриніли струни» (1996), «Польові квіти», «Маски» (обидва – 1997), «Білий ангел» (1998), «Настрій з Мостова–1» (1999), «Літа молодії», «Квіти весни» (обидва – 2000), «Острів Байди», «Хортиця», «Благодать» (усі – 2002), «Вакханалія», «Карпати» (обидва – 2003), триптих «Сучасність» (2004), «Стіна», «Київські вітрила» (обидва – 2005); портрети – «Тетяна» (1990, 2003), І. Мазепи, дружини (обидва – 1993), «Студентка Олена» (1995), «Доктор медицини А. Батрух» (1998), «Мар’янка» (2003).

Літ.: Муштенко С. Дорога до храму // УК. 1993. № 5–6; Її ж. Вплив Відродження (Зустріч з Є. Гулою) // ОМ. 1998. № 1; Чапельська Т. Як боліло в душі // Іменем закону. 2001, 27 лип.

С. П. Муштенко

Стаття оновлена: 2006