Гулич Володимир Антонович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гулич Володимир  Антонович

ГУ́ЛИЧ Володимир Антонович (25. 05. 1958, м. Туапсе Краснодар. краю, РФ) – живописець. Син А. Гулича. Чл. НСХУ (1992). Закін. Львів. ін-т приклад. та декор. мист-ва (1990; викл. Д. Крвавич). Відтоді – учасник всеукр. та міжнар. худож. виставок. Працює у галузях живопису та дизайну. 1993–97 – арт-дир. Пд.-Укр. центру сучас. мист-ва (Запоріжжя). Пропагує досягнення сучас. укр. мист-ва на європ. просторі. Працює у традиціях реалізму, постмодерну, відеоарту, інсталяції. Сюжети переважно фантазійні; класич. засобами – метафорою, гіперболою, гротеском – відображає влас. світогляд, явища сучас. дійсності. Роботи зберігаються у Запоріз. ХМ.

Тв.: «Сонце над вежею», «Красуня», «Синє життя», «Жовте життя» (усі – 1990), «Тропіканка–2» (1993), «Зоозона» (1997), «Новорічна», «Автовірус» (обидва – 1998), «Усім у сад» (2002), «Монна-Будда» (2004).

Літ.: Мелешко К. Украинская мастерская удивила даже французов // Укр. ведомости. 1994. № 3; Красюк А. Художник Владимир Гулич – культурный герой от г. Харькова // Миг. 2002, 28 февр.

С. В. Латанський

Стаття оновлена: 2006