Гуляйполе - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гуляйполе

ГУЛЯЙПО́ЛЕ – місто Запорізької області, райцентр. Знаходиться на р. Гайчур (притока Вовчої, бас. Дніпра), за 8 км від залізнич. ст. Гуляйполе та за 99 км на Пд. Сх. від обл. центру. Автостанція. Пл. 24,7 км2. Насел. 17 077 осіб (2001, складає 89,0 % до 1989), переважно українці. Засн. 1785 як військова слобода. Назву місто отримало від переселенців, які прибули з поселення з однойм. назвою (згодом – Златопіль, нині у складі м. Новомиргород Кіровогр. обл.). Поряд з українцями тут оселилися поляки, молдавани та ін. На 1794 у слободі мешкало 1298, на 1858 – 2733, на 1899 – 7196, на 1914 – 16,2 тис. осіб. Від 1798 – волос. центр. Через село та побл. нього пролягав шлях чумаків, що позитивно сприяло розвитку торгівлі. 1859 відбувся перший ярмарок, згодом їх влаштовували тричі на рік. У остан. чв. 19 ст. у Г. стали до ладу невеликі підпр-ва з виготовлення с.-г. машин і знарядь, паровий млин, обоз. і винокур. з-ди, низка олійниць та торг. складів. Побл. м-ка 1898 прокладено залізничну лінію Чаплине–Бердянськ, внаслідок чого обсяг торгівлі зріс до 1 млн крб. У 1917–20 Г. – центр діяльності провідника селян. повстан. руху Н. Махна. 1923–31, 1935–62 та від 1965 – райцентр, від 1938 – місто. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від 5 жовтня 1941 до 15 вересня 1943 – під нім.-фашист. окупацією. Гітлерівці стратили 500 громадян міста, вивезли на каторжні роботи до Німеччини понад 3 тис. юнаків і дівчат. Під час визволення Г. загинуло 130 рад. воїнів, з фронтів 2-ї світ. війни не повернулися до рідних осель 1800 гуляйпільців. Гол. пром. підпр-ва: ТОВ «Гуляйпіл. харчосмакова ф-ка», дочірнє підпр-во «Маш.-буд. з-д» ВАТ «Мотор Січ». У місті – 7 заг.-осв. шкіл, 6 дитсадків, ПТУ; лікарня, поліклініка, 5 фельдшер.-акушер. пунктів; Будинок культури, кінотеатр, 5 б-к, школа мист-в, Гуляйпільський краєзнавчий музей; спорт. клуб; готель, відділ. 5-ти банків. Виходить г. «Голос Гуляйпілля». Від 2006 проходить муз.-літ. андеграунд. фестиваль «День незалежності з Махном». Пам’ятки арх-ри: колишні будівлі банку Т-ва взаєм. кредиту (1901), парового млина поміщика Шредера (1894), готелю підприємця Альтгаузена (кін. 19 ст.), жін. г-зії т-ва «Просвіта» (1916), особняка промисловця Карманова (1899). Серед археол. пам’яток – кам’яна баба (12–13 ст.), кілька курганів навколо міста. Видат-ні уродженці: д-ри н. економіст І. Бик, лікар-фармаколог І. Білай; поети В. Діденко, Г. Лютий, прозаїк Р. Іванченко; театрознавець, д-р мистецтвознавства В. Гайдабура, кінооператор, чл.-кор. АМУ В. Калюта, режисер, засл. арт. УРСР Б. Оселедчик; тренер (плавання, стрибки у воду) О. Ткаченко; один із військ. керівників махнов. ру- ху П. Гавриленко.

Л. Ф. Приходько

Стаття оновлена: 2006