Гуменюк Феодосій Максимович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гуменюк Феодосій Максимович

ГУМЕНЮ́К Феодосій Максимович (06. 09. 1941, с. Рибчинці Уланів., нині Хмільн. р-ну Вінн. обл.) – живописець, графік і педагог. Батько У. Гуменюк. Держ. премія України ім. Т. Шевченка (1993). Засл. діяч мист-в України (1995). Чл. НСХУ та СХ РФ (1988). Закін. Дніпроп. художнє уч-ще (1965; викл. Я. Калашник), Ін-т живопису, скульптури та арх-ри у Ленінграді (нині С.-Петербург, 1971; майстерня Й. Серебряного). Працював викл. у Ленінгр. вищому худож.-пром. уч-щі приклад. мист-ва (1972–76); від 1993 – проф., кер. майстерні істор. живопису Нац. академії образотвор. мист-ва та арх-ри (Київ). Учасник обл., всеукр., всесоюз. та міжнар. худож. виставок від 1966. Персон. – у Торонто (1978, 1980, 1983, 1989, 1996), Вінніпезі (1984), Львові (1988, 1998), Києві (1988, 1991, 1997, 2001, 2006), Оттаві та Нью-Йорку (1989), Харкові (1990), Дніпропетровську (1990–91), Парижі (1991), Вінниці та Хмельницькому (1992), Чернівцях та Кам’янці-Подільському (Хмельн. обл.; 1993). Творчість Г. висвітлює істор. минуле України, змальовує красу її природи, нар. звичаїв та обрядів. Визначал. риси образ. мислення митця – поєднання давніх традицій укр. худож. культури (насамперед народної та барокової) з елементами модер. мист-ва; використання декор. властивостей кольору та геом. стилізація плям. Ритм. побудова композиції та суміщення сюжет. планів надає творам поліфоніч. звучання. За ескізами Г. виконано вітражі в готелях «Україна» та «Дніпропетровськ» (Дніпропетровськ, поч. 1980-х рр.). Написав ікони для іконостасу Свято-Покров. церкви у Києві («Спаситель», «Божа Мати», «Св. князь Володимир», «Крутянська Богородиця», «Архангели Гавриїл та Михаїл»), 12 ікон апостолів, 2 ікони пророків Мойсея і Аарона (кін. 1990-х рр.), настінні розписи у вівтарі (2003); проілюстрував кн. «Козак Голота» (К., 1990). Автор дослідж. «Історичний живопис і завдання академічної художньої освіти» // «Укр. АМ. Дослідж. та наук.-метод. праці», К., 1994, вип. 1.

Тв.: графіка – «Колядники» (1987), «Коза», «Вертеп», «Різдвяна зірка», «Обретіння», «Дівчата ворожать», «Гетьмани», «Заклик весни», «Парубки колядують», «Полтавські криниці» (усі – 1990), «Гончар», «Зустріч весни», «Купала», «Великодні дзвони» (усі – 1993); живопис – «Вірність Україні» (1972), «Наші святі», «Маки» (обидва – 1973), «Повернення чумака», «Козак Мамай» (обидва – 1974), «Ряджені» (1975), «Зелені свята», «Сивий гетьман», «Свята родина», «Гонта та Залізняк» (усі – 1976), «Змієборець (Св. Юрій)», «Жнива», «Покинуте село» (усі – 1978), «Дружина», «Бандурист», «Маки» (усі – 1979), «Мій край», «Козак-дзвонар» (обидва – 1980), «Трійця» (1981), «Сорочинський ярмарок» (1982), «Гетьман Полуботок», «Різдво в Україні» (обидва – 1984), «Коляда», «Маруся Чурай» (обидва – 1986), «Водохреща», «Марена» (обидва – 1987), «Маланка» (1988), «Весна на Поділлі» (1989), «Писанка» (1990), «Покрова», «Освячення криниці» (обидва – 1991), «Маруся Богуславка» (1997), серія портретів – «Гетьмани України» (1991–95): Д. Байди-Вишневецького, П. Конашевича-Сагайдачного, С. Наливайка, І. Мазепи; «Колядники у гетьмана» (1995), «І. Мазепа та Карл ХІІ» (1996), «Конотоп. 1659 р. Зустріч гетьмана І. Виговського», «Обрання гетьмана П. Полуботка» (обидва – 2001), «Різдво. Нова радість стала» (2002).

Літ.: Селівачов М. Коли митець любить свій народ // Київ. 1988. № 6; Підгора В. Грані творчості Ф. Гуменюка // НТЕ. 1991. № 5; Феодосій Гуменюк. Живопис. Графіка: Каталог. К., 1995; Підгора В. «Гетьмани» Феодосія Гуменюка // ОМ. 2001. № 3; Міщенко Г. В ім’я чого треба творити? // Там само. 2006. № 4.

С. М. Бушак

Стаття оновлена: 2006