Гуменюк Феодосій Максимович
ГУМЕНЮ́К Феодосій Максимович (06. 09. 1941, с. Рибчинці Уланів., нині Хмільн. р-ну Вінницької обл.) — живописець, графік і педагог. Батько У. Гуменюк. Державна премія України імені Тараса Шевченка (1993). Народний художник України (2009). Заслужений діяч мистецтв України (1995). Член НСХУ (1993) та СХ РФ (1988). Закінчив Дніпропетровське художнє училище (1965; викл. Я. Калашник), Інститут живопису, скульптури та архітектури у Ленінграді (нині С.-Петербург, 1971; майстерня Й. Серебряного). Працював викладачем у Ленінградському вищому художньо-промисловому училищі прикладного мистецтва (1972–76); від 1993 — професор, керівник майстерні історичного живопису Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури (Київ). Учасник обласних, всеукраїнських, всесоюзних та міжнародних художніх виставок від 1966. Персональні — у Торонто (1978, 1980, 1983, 1989, 1996), Вінніпезі (1984), Львові (1988, 1998), Києві (1988, 1991, 1997, 2001, 2006), Оттаві та Нью-Йорку (1989), Харкові (1990), Дніпропетровську (1990–91), Парижі (1991), Вінниці та Хмельницькому (1992), Чернівцях та Камʼянці-Подільському (Хмельн. обл.; 1993).
Творчість Гуменюка висвітлює історичне минуле України, змальовує красу її природи, нар. звичаїв та обрядів. Визначальні риси образного мислення митця — поєднання давніх традицій української художньої культури (насамперед народної та барокової) з елементами модерного мистецтва; використання декоративних властивостей кольору та геометрична стилізація плям. Ритмічна побудова композиції та суміщення сюжетних планів надає творам поліфонічне звучання. За його ескізами виконано вітражі в готелях «Україна» та «Дніпропетровськ» (Дніпропетровськ, поч. 1980-х рр.). Написав ікони для іконостасу Свято-Покровської церкви у Києві («Спаситель», «Божа Мати», «Св. князь Володимир», «Крутянська Богородиця», «Архангели Гавриїл та Михаїл»), 12 ікон апостолів, 2 ікони пророків Мойсея і Аарона (кін. 1990-х рр.), настінні розписи у вівтарі (2003); проілюстрував кн. «Козак Голота» (К., 1990). Автор дослідж. «Історичний живопис і завдання академічної художньої освіти» // «Українська Академія мистецтв. Дослідження та наук.-методичні праці», К., 1994, вип. 1.
Додаткові відомості
- Основні твори
- графіка — «Колядники» (1987), «Коза», «Вертеп», «Різдвяна зірка», «Обретіння», «Дівчата ворожать», «Гетьмани», «Заклик весни», «Парубки колядують», «Полтавські криниці» (усі — 1990), «Гончар», «Зустріч весни», «Купала», «Великодні дзвони» (усі — 1993); живопис — «Вірність Україні» (1972), «Наші святі», «Маки» (обидва — 1973), «Повернення чумака», «Козак Мамай» (обидва — 1974), «Ряджені» (1975), «Зелені свята», «Сивий гетьман», «Свята родина», «Гонта та Залізняк» (усі — 1976), «Змієборець (Св. Юрій)», «Жнива», «Покинуте село» (усі — 1978), «Дружина», «Бандурист», «Маки» (усі — 1979), «Мій край», «Козак-дзвонар» (обидва — 1980), «Трійця» (1981), «Сорочинський ярмарок» (1982), «Гетьман Полуботок», «Різдво в Україні» (обидва — 1984), «Коляда», «Маруся Чурай» (обидва — 1986), «Водохреща», «Марена» (обидва — 1987), «Маланка» (1988), «Весна на Поділлі» (1989), «Писанка» (1990), «Покрова», «Освячення криниці» (обидва — 1991), «Маруся Богуславка» (1997), серія портретів — «Гетьмани України» (1991–95): Д. Байди-Вишневецького, П. Конашевича-Сагайдачного, С. Наливайка, І. Мазепи; «Колядники у гетьмана» (1995), «І. Мазепа та Карл ХІІ» (1996), «Конотоп. 1659 р. Зустріч гетьмана І. Виговського», «Обрання гетьмана П. Полуботка» (обидва — 2001), «Різдво. Нова радість стала» (2002).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
. 1978. polotno, oliya.jpg "«Змієборець (Св. Юрій)». 1978. Полотно, олія")
Завантажити статтю
Людина 
