Гунько Андрій Степанович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гунько Андрій  Степанович

ГУНЬКО́ Андрій Степанович (12. 11. 1927, нині Краснокут. р-н Харків. обл. – 02. 06. 1986, Харків) – живописець. Засл. майстер нар. творчості УРСР (1983). Лауреат 1-го Всесоюз. фестивалю самодіял. худож. творчості. Золота медаль та диплом 1-го ступ. респ. оргкомітету за картину «Червоне козацтво». Працював на вироб-ві. Роботи характеризуються виваженими композиціями, яскравими барвами, чистотою та щирістю сюжетів. Учасник респ. та всесоюз. виставок нар. мист-ва. Полотна зберігаються в Музеї нар. мист-ва Слобожанщини (Харків).

Тв.: «Червоне козацтво» (1972), «Полудень» (1975), «Жнива», «Кольорові квіти», «Бузок» (усі – 1976), «Переправа» (1977), «Ковпак на марші» (1979), «Тривожна молодість» (1980), «Свято врожаю» (1981); портрети – «Студентка», «Дочка», «Син», «Є. Кизим»; «Перший трактор у Казахстані» (1973), «Свято першого покосу», «Півонії» (обидва – 1979), «Український мільярд» (1982), «Пасіка» (1984).

Літ.: Выставка рабочего // Рабочая газ. Київ, 1984, 26 авг.; Лисенко Т. С. Майстер народної картини // Слобода. 1997, 9 груд.

О. С. Вакуленко

Стаття оновлена: 2006