Гунько Олександр Петрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гунько Олександр Петрович

ГУНЬКО́ Олександр Петрович (29. 08. 1952, с. Чаплинка, нині смт Херсон. обл.) – поет, прозаїк, перекладач. Чл. НСПУ (2002). Закін. Херсон. пед. ін-т (1979), Міжрегіон. академію упр. персоналом (2004). Працював на вироб-ві, вчителював; 1987–90 – кор. міської г. «Нова Каховка»; 1990 – відп. секр. обл. профспілкової г. «Трибуна»; 1990–96 – ред. міської г. «Народна трибуна»; від 1996 – гол. ред. регіонал. тижневика «Ділові новини» (Херсон. обл.). Друкується від 1989. Автор поет. книг «Змова мовчання» (2000), «Зоряний канон», перекладів «Три лауреати. Бунін, Пастернак, Бродський» (обидві – 2006; усі – Нова Каховка); низки оповідань і новел («Місто червоних плащів», «Чому вона пішла», «Осіннє пророцтво» та ін.). Гол. інтерес Г. в поезії – заг.-люд. аспекти буття, філос. виміри особистості. Осн. тема – відчуженість людини в глобалізов. світі, болісний пошук свого справжнього «Я», шлях до істини та ідеалу. Вірші Г. здебільшого виконані в жанрі внутр. діалогу, філос. лірики. Це – поет стислого вислову, майстер мініатюри, митець образ. поет. дефініції, якому вдається у кількох рядках охопити грандіозну вселюд. проблему. Працює і в жанрах верлібру та япон. поезії. Перекладає з рос., болгар. та англ. мов.

Т. Я. Джурабаєва

Стаття оновлена: 2006