Гурвич Лев Гаврилович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гурвич Лев Гаврилович

ГУ́РВИЧ Лев Гаврилович (15(27). 03. 1871, Полтава – 30. 05. 1926, Баку) – фахівець у галузі нафтохімії. Брат О. Гурвича. Закін. Ун-т св. Володимира (Київ, 1892), удосконалював знання в Німеччині, захистив доктор. дис. у Базел. ун-ті (Швейцарія, 1896). Практикував у Фрайбур. ун-ті (1895–97) та лаб. хім. з-ду в Танні (Ельзас; 1897–98). У 1899–1904 видавав ж. «Химик» (С.-Петербург); 1904–17 – у Т-ві нафт. вироб-ва братів Нобель: кер. лаб. в Баку, від 1909 – Центр. хім. лаб. у С.-Петербурзі. Від 1920 – засн. і кер. Центр. хім. лаб., від 1925 – гол. хімік тресту «Азнафта» в Баку; водночас проф. Азерб. ун-ту та політех. ін-ту. 1924 – кер. нафт. лаб. Моск. теплотех. ін-ту. Уперше систематизував дослідні дані в галузях хімії та фізико-хімії нафти. Пояснив фіз. сутність процесу перегонки нафти з водяною парою (1908). Висунув гіпотезу про існування фіз.-хім. сили притягання як проміжної між хім. зв’язком і молекуляр. притяганням (1911–12), що була використана при дослідж. гетероген. каталізу і стала основою для розроблення методів пром. очищення нафтопродуктів. Довів, що полімеризація олефінів відбувається на природному алюмосилікаті. Автор фундам. пр. «Wissenschaftliche Grundlagen der Erdölbearbeitung» (Berlin, 1913; 1924; рос. перекл. – «Научные основы переработки нефти», Баку, 1921; Москва, 1925; 3-є вид. – Москва; Ленінград, 1940; франц. перекл. – Париж; Льєж, 1925; англ. перекл. – Лондон, 1926; 1932).

Пр.: О физико-химической силе протяжения // Журн. Рус. физ.-хим. об-ва. 1914. Т. 46; 1915. Т. 47; 1916. Т. 48; Über die physikochemische Attraktionskraft // Kolloid-Zeitschrift. 1923. Bd. 32, 33; Zur Kenntnis der heterogenen Katalyse // Zeitschrift für physikal Chemie. 1923. Bd. 107.

Літ.: Памяти Льва Гавриловича Гурвича // Азерб. нефт. хоз-во. 1926. № 8–9; Сергиенко С. Р. Лев Гаврилович Гурвич: (Очерк о жизни и деятельности ученого-химика). Ашхабад, 1990; Волков В. А., Вонский Е. В., Кузнецова Г. И. Выдающиеся химики мира: Биогр. справоч. Москва, 1991.

В. Я. Чирва

Стаття оновлена: 2006