Гурвич Олександр Гаврилович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гурвич Олександр  Гаврилович

ГУ́РВИЧ Олександр Гаврилович (27. 09(09. 10). 1874, Полтава – 27. 07. 1954, Москва) – лікар-гістолог, біолог. Брат Л. Гурвича. Канд. мед. н. (1899), д-р біол. н. (1908), проф. (1908). Сталін. премія (1941). Держ. нагороди СРСР. Закін. Мюнхен. ун-т (1897), де відтоді й працював у лаб. К. Купфера. Був співроб. каф. анатомії Страсбур. (Франція, 1898–1901) та Берн. (1901– 05) ун-тів; проф. гістології Вищих жін. курсів у С.-Петербурзі (згодом Петроград, 1907–18); проф., зав. каф. гістології Таврій. ун-ту (Сімферополь, 1918–25); проф., зав. каф. гістології та ембріології Моск. ун-ту (1925–30, через звинувачення в ідеалізмі був змушений залишити роботу); від 1930 – зав. відділу експерим. біології, згодом дир. Ін-ту експерим. медицини (Ленінград), на базі якого заснував (1945) і очолив Відділ експерим. біології АМН СРСР; 1945–48 – дир. та зав. відділу мітогенезу і заг. біології Ін-ту експерим. біології АМН СРСР (Москва). Осн. напрями наук. дослідж.: цитологія, гістофізіологія, ембріологія, біофізика і теор. біологія. Увів поняття «біол. поле» (1912) та розробив його теорію (1944). Відкрив надслабке ультрафіолетове випромінювання низки живих тканин, що стимулює поділ клітини, і назвав його мітогенет. випромінюванням. Застосував його для розроблення методів біол. діагностики раку.

Пр.: Атлас и очерк эмбриологии позвоночных и человека. С.-Петербург, 1909; Митогенетическое излучение. Ленинград, 1934; Теория биологического поля. Москва, 1944; Избранные труды (Теоретические и экспериментальные исследования). Москва, 1977; Введение в учение о митогенезе. 4-е изд. Москва, 1978; Принципы аналитической биологии и теории клеточных полей. Москва, 1991.

Літ.: Бляхер Л., Залкинд С. Александр Гаврилович Гурвич // Бюл. Моск. об-ва испытателей природы. Отделение биологии. 1955. Т. 60, вып. 4; Белоусов Л. В., Гурвич А. А. и др. Александр Гаврилович Гурвич. Москва, 1970.

О. М. Чуян

Стаття оновлена: 2006